Наш святий обов’язок – пам’ятати. Пам’ятати імена Героїв, чиї подвиги золотими літерами вписані в новітню історію України, заради якої вони віддали власні життя. Це вічна пам’ять про Героя. Ми маємо вшановувати кожного, хто став на захист нашої держави, адже їхня жертовність – це фундамент нашої незалежності.Їхні історії є прикладом незламного духу українського народу.Кожен загиблий захисник – це біль для всієї країни, але й вічне світло надії. Ми повинні передавати ці історії з покоління в покоління, щоб подвиг наших воїнів ніколи не був забутий.Минули другі сумні роковини від дня загибелі Василя Петровича Близнюка, 1972 року народження, з села Кошлани. Цей загиблий захисник, уродженець села Вернянка Липовецького району, провів дитячі та юнацькі роки саме в Кошланах. Тут, серед мальовничих краєвидів, формувався його характер, закладалися основи майбутньої мужності. Після завершення школи, Василь опанував важливу професію тракториста-машиніста широкого профілю в Комаргородському професійно-технічному училищі, здобувши також навички слюсаря-ремонтника. Ці вміння дозволяли йому бути цінним працівником у сільськогосподарській сфері. Повернувшись до Кошланів, він до призову в армію працював трактористом у місцевому господарстві, вносячи свій внесок у розвиток рідного краю.Виконавши військовий обов’язок, Василь Петрович створив сім’ю. Він одружився з Ларисою, і разом з їхньою донькою Богданою вони оселилися в селі Триліси на Київщині. Життя Василя було насиченим і різноманітним. Він працював в органах внутрішніх справ, а згодом – в охоронних структурах, що свідчить про його постійне прагнення до порядку та безпеки. Останнім місцем його праці до початку повномасштабного вторгнення було приватне підприємство «Stend» у Києві. У вільний час Василь знаходив відраду в простих, але улюблених заняттях: він любив риболовлю та збирання грибів, що свідчило про його зв’язок з природою та вміння цінувати спокійні моменти життя.Будучи учасником Антитерористичної операції на сході України, Василь Близнюк уже мав безцінний досвід захисту Батьківщини. Коли розпочалася повномасштабна війна в Україні, він знову без вагань взяв до рук зброю проти ворожого нашестя. Головний сержант 415-го окремого стрілецького батальйону, відомий серед побратимів за позивним «Батя», всім серцем любив Україну і захищав її до останнього подиху. Він віддав своє життя, виконуючи надзвичайно важливе бойове завдання поблизу села Біла Гора на Донеччині. Смертельні поранення Василь Петрович отримав внаслідок інтенсивних танкових та мінометних обстрілів з боку ворога.Його історія – це не просто біографія, це яскравий приклад самопожертви заради майбутнього, заради свободи нашої країни. Його подвиг нагадує нам про важливість захисту України та необхідність пам’ятати про всіх, хто віддав своє життя за нашу свободу. Вічна пам’ять Герою-захиснику, який пожертвував усім за мир та незалежність Батьківщини. Його жертовність є запорукою нашого майбутнього, а його ім’я назавжди залишиться в історії як символ мужності та незламної відданості. Це ще одне свідчення про війну в Україні та незламний дух наших воїнів. Кожен загиблий захисник гідний нашої вічної вдячності та шани.Наш народ пам’ятає своїх Героїв! Кошлани та вся Україна схиляють голови перед пам’яттю Василя Близнюка.