Ми повинні пам’ятати та шанувати кожного, хто віддав своє життя заради свободи, єдності та незалежності України. Їхні імена навічно вписані в історію нашої героїчної доби. 14 серпня виповнюється рік, як перестало битися серце мужнього Захисника України, Стеценка Станіслава Миколайовича, народженого 24 грудня 1994 року і полеглого 14 серпня 2024 року. Доля звела його з Оратівщиною, де він зустрів свою кохану дружину, знайшов тепло та сімейний затишок.

Станіслав народився на Миколаївщині, у селі Таборівка Вознесенського району. Після закінчення школи здобув професію електрозварника у Вознесенському професійному ліцеї. Розпочав свій трудовий шлях у лісовому господарстві. Потім проходив строкову військову службу на Миколаївщині з 2018 по 2020 рік. Цей досвід суттєво вплинув на його світогляд, змінивши життєві пріоритети. Після служби Станіслав знайшов своє покликання, працюючи монтажником сонячних панелей. У свої 27 років він мав багато планів та мрій щодо щасливого майбутнього, але трагічне вторгнення російських військ стало на заваді його реалізації.

10 березня 2022 року Станіслав був мобілізований до Збройних Сил України. Він хоробро боронив рідну землю на Харківщині та Донеччині, служив командиром евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 3-го танкового батальйону. Під час перебування підрозділу в селищі Ярова, Краматорського району на Донеччині, Станіслав Стеценко помер 14 серпня 2024 року внаслідок раптового захворювання. Переживши жахи війни, він приєднався до Небесного Війська.

Вічна пам’ять нашому захиснику! Доземна вдячність за його жертовність, мужність та відданість обов’язку у боротьбі за волю та мирне майбутнє України. Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях.