Пам’ять про Героя: Андрій Потоцький та його подвиг

Ми повинні пам’ятати. Пам’ять дарує безсмертя подвигам українських Героїв, які стали живим щитом, захищаючи країну від російських загарбників. Вона зберігає глибокий біль втрати найкращих синів та дочок України. Особливо важко, коли зовсім молоді захисники стають Ангелами на небесах.

29 березня – третя річниця загибелі 23-річного воїна ПОТОЦЬКОГО Андрія Андрійовича (28.10.1998 – 29.03.2022). Андрій назавжди залишиться в наших серцях як символ мужності та відваги.

Андрій народився у с. Осична. Після закінчення школи він здобув професію водія-тракториста у Погребищенському вищому професійному училищі. Працював водієм на хлібозаводі у столиці. У двадцять років Андрій уклав контракт на службу у Збройних Силах України. Він служив у складі 3-ї роти 13-го окремого десантно-штурмового батальйону імені Героя України полковника Тараса Сенюка 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Андрій був учасником Операції об’єднаних сил (ООС). Вдруге військовослужбовець підписав контракт у грудні 2021 року, пройшовши навчання на Яворівському полігоні Львівської області та в Німеччині за стандартами НАТО. Під час повномасштабного вторгнення російського агресора Андрій мужньо захищав суверенітет та незалежність України на сході.

Андрій Потоцький загинув 29 березня 2022 року у бою між селами Кам’янка та Довгеньке Ізюмського району Харківської області. Лише через рік, у березні 2023 року, мужній воїн повернувся «На щиті» на рідну Оратівщину та знайшов вічний спокій у с. Каленівка. За героїзм, проявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Андрія Потоцького було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Коротке у земному вимірі життя молодого бійця стало сяйвом у вічності, де ніколи не згасне світло його душі.

Вічна пам’ять Герою-земляку.