Менінгококова інфекція – це серйозне антропонозне захворювання, яке передається повітряно-крапельним шляхом. Вона може проявлятися різними клінічними формами, від безсимптомного носійства в носоглотці до важких генералізованих форм, що характеризуються високою летальністю. Важливо знати про менінгококову інфекцію, щоб своєчасно вжити заходів.

Менінгококові інфекції є важкими захворюваннями, які найчастіше зустрічаються у дітей. Рання діагностика та лікування менінгококової інфекції критично важливі для запобігання серйозним ускладненням.

Збудником менінгококової інфекції є менінгокок (Neisseria meningitidis). Ця бактерія не виживає довго у зовнішньому середовищі та швидко гине поза організмом людини, що підкреслює важливість тісного контакту для передачі менінгококової інфекції.

Джерелом інфекції є люди, зокрема носії збудника, які можуть не мати симптомів, або хворі на гострий назофарингіт та генералізовані форми менінгококової інфекції. Важливо пам’ятати про потенційну небезпеку від носіїв менінгококової інфекції.

Збудник передається через краплі слизу, які виділяються під час кашлю, чхання або розмови. Тривалий та тісний контакт з інфікованою людиною сприяє поширенню менінгококової інфекції, особливо в закритих приміщеннях.

Інкубаційний період триває від 1 до 10 днів, в середньому – 4 дні. Протягом цього часу людина може бути заразною, навіть не підозрюючи про наявність менінгококової інфекції.

Основними клінічними ознаками менінгококової інфекції є менінгіт і сепсис. Рідше зустрічаються артрит і пневмонія. Менінгіт часто супроводжується тріадою симптомів: гарячка, сильний головний біль і ригідність потиличних м’язів. Також можуть спостерігатися сплутана свідомість, нудота, блювота та світлобоязнь при менінгококовій інфекції.

Менінгококовий сепсис (менінгококцемія) характеризується гарячкою та геморагічним висипом, який має вигляд дрібних зірочок. Ці симптоми є важливими показниками для діагностики менінгококової інфекції.

Діагностують менінгококову інфекцію на основі клінічного огляду та лабораторних досліджень змивів з носової частини горла, мокротиння, крові та спинномозкової рідини. Рання діагностика менінгококової інфекції значно підвищує шанси на успішне лікування.

Природна сприйнятливість до інфекції є високою, але наслідки залежать від вірулентності збудника та резистентності організму. Після перенесеної хвороби формується тривалий імунітет проти менінгококової інфекції.

Вчасна та адекватна терапія може врятувати життя пацієнта та забезпечує сприятливий прогноз. Головним у лікуванні менінгококової інфекції є усунення причин захворювання та підтримка функцій організму.

Основним профілактичним заходом проти менінгококової інфекції є раннє виявлення та ізоляція хворих, санація бактеріальних носіїв, дотримання правил особистої гігієни та санітарно-освітня робота серед населення. Ці заходи допомагають запобігти поширенню менінгококової інфекції.

Специфічна профілактика менінгококової інфекції є актуальною в країнах з високою захворюваністю. Вакцинація проти цієї інфекції включена до національних календарів щеплень у багатьох європейських країнах. Вакцинація є ефективним способом захисту від менінгококової інфекції.

В Україні щеплення від менінгококової інфекції є рекомендованим. Вакцинацію проводять згідно з наказом МОЗ №551. Вакцинація є важливим кроком у запобіганні менінгококової інфекції, особливо для дітей та осіб з групи ризику.

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР

КОНТРОЛЮ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ХВОРОБ

МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ‘Я УКРАЇНИ»

Височанське відділення Харківської філії