Менінгококова інфекція – це гостре інфекційне захворювання бактеріальної природи, яке викликає менінгокок. Воно передається виключно повітряно-крапельним шляхом і проявляється різноманітно: від назофарингіту та гнійного менінгіту до сепсису. Розуміння шляхів передачі та симптомів менінгококової інфекції є ключовим для її своєчасного виявлення та лікування.

Джерелом інфекції є хвора людина або носій менінгококу. Найбільш небезпечними є хворі на менінгококовий назофарингіт, які мають симптоми, схожі на ГРВІ. Вони можуть виділяти менінгокок протягом 3-4 тижнів. Носії ж, не маючи симптомів, можуть поширювати інфекцію 2-6 тижнів. Найчастіше бактеріоносійство спостерігається у людей з хронічними захворюваннями носоглотки.

Механізм передачі інфекції — винятково повітряно-крапельний, що вимагає тісного контакту з хворим чи носієм. Менінгокок є нестійким у зовнішньому середовищі: він швидко гине від висихання, дезінфектантів, прямого сонячного світла. При кімнатній температурі та високій вологості (70-80%) збудник може зберігатися до 3-5 днів.

Для менінгококової інфекції характерна сезонність, з піком захворюваності в лютому-квітні. Це пов’язано зі скупченням людей у приміщеннях та умовами для поширення збудника. Хворіють люди різного віку, але найчастіше діти до 10 років. Спалахи частіше виникають у закритих дитячих колективах, гуртожитках, казармах.

Інкубаційний період триває від 2 до 10 днів, в середньому 3-4 дні.

Клініка. Розрізняють локалізовані (менінгококовий назофарингіт) та генералізовані (менінгококцемія, менінгіт, менінгоенцефаліт) форми.

Найчастіше зустрічається менінгококовий назофарингіт. Його симптоми: головний біль, закладеність носа, нежить, можливе підвищення температури до 38°С. Хвороба зазвичай минає швидко, але може бути продромом для генералізованих форм.

Менінгококцемія розпочинається раптово з ознобу, гарячки (до 39-41°С), сильної інтоксикації (головний біль, ломота в м’язах, блювота). Через 12-48 годин з’являється характерна кров’яниста висипка у вигляді зірочок на тулубі, кінцівках, обличчі. Важкі випадки можуть ускладнюватися інфекційно-токсичним шоком та крововиливами у внутрішні органи.

Менінгококовий менінгіт характеризується раптовим підвищенням температури, сильним головним болем, блюванням без нудоти. Спостерігаються ознаки ураження нервової системи: світлобоязнь, ригідність потиличних м’язів. У немовлят – напруження та випинання тім’ячка. При тяжкому перебігу можливі судоми, втрата свідомості. Причиною смерті часто стає набряк мозку.

Часто спостерігається поєднання менінгіту та менінгококцемії, що ускладнює діагностику та лікування.

Профілактика менінгококової інфекції починається зі своєчасного звернення до лікаря при симптомах ГРВІ. Важливо зменшити перебування у місцях великого скупчення людей, особливо в закритих приміщеннях. Ведення здорового способу життя, достатнє споживання вітамінів та перебування на свіжому повітрі також сприяють зміцненню імунітету. Варто користуватися індивідуальним посудом та обмежувати тісне спілкування. Хоча щеплення від менінгококової інфекції є рекомендованим, воно здійснюється за власний кошт.

Протиепідемічні заходи в осередку включають виявлення контактних осіб, їх медичний огляд та спостереження протягом 10 днів. Обов’язковим є одноразове бактеріологічне обстеження контактних. Проводиться провітрювання, кварцування та вологе прибирання приміщень з дезінфекцією. Обмежується участь контактних осіб у масових заходах.

« повернутися