Менінгококова інфекція – це небезпечне гостре інфекційне захворювання бактеріальної природи, спричинене менінгококом. Воно поширюється виключно повітряно-крапельним шляхом і може мати різноманітні клінічні прояви: від звичайного назофарингіту до грізного гнійного менінгіту або сепсису. Розуміння шляхів передачі та симптомів менінгококової інфекції є ключовим для її профілактики та своєчасного лікування.

Джерелом інфекції є як хворі на менінгококову інфекцію, так і здорові носії менінгококу. Особливу небезпеку становлять хворі на менінгококовий назофарингіт, які мають симптоми, подібні до ГРВІ. Вони можуть виділяти менінгокок протягом 3-4 тижнів, заражаючи оточуючих. Пацієнти з вираженими клінічними проявами (менінгіт, менінгококцемія) заразні лише поки збудник присутній на слизовій носоглотки, що спостерігається лише у 18% випадків. Здорове бактеріоносійство може тривати 2-6 тижнів, після чого організм самостійно позбувається збудника. Найчастіше таке носійство виникає у людей з хронічними захворюваннями носоглотки.

Механізм передачі інфекції здійснюється виключно повітряно-крапельним шляхом при близькому контакті з хворим або носієм. Кашель, чхання та нежить сприяють виділенню збудника. Менінгокок є дуже нестійким у зовнішньому середовищі: він швидко гине при висиханні, під впливом дезінфікуючих засобів, прямих сонячних променів (протягом 2-8 годин), а також ультрафіолетового випромінювання. У розсіяному світлі зберігається 5-6 днів, а при кімнатній температурі та високій вологості (70-80%) – до 3-5 днів.

Для цього захворювання характерна сезонність: пік захворюваності припадає на лютий-квітень, коли люди частіше перебувають у закритих приміщеннях, що створює сприятливі умови для поширення збудника.

На менінгококову інфекцію хворіють люди різного віку, але найчастіше – діти до 10 років. Можливі як поодинокі випадки, так і епідемічні спалахи, які нерідко виникають у дитячих закладах закритого типу, гуртожитках та казармах.

Інкубаційний період захворювання триває від 2 до 10 днів, в середньому – 3-4 дні.

Клініка. Розрізняють локалізовані та генералізовані форми менінгококової інфекції. До перших належить менінгококовий назофарингіт, до других – менінгококцемія (сепсис), менінгіт та менінгоенцефаліт.

Найчастіше зустрічається менінгококовий назофарингіт. Початок гострий, з головним болем, закладеністю носа та нежитем. Температура тіла може бути нормальною або підвищуватися до 38°С і вище, триваючи 1-3 дні. Специфічні прояви відсутні, хворі зазвичай почуваються задовільно і швидко одужують. Однак назофарингіт може бути передвісником генералізованих форм хвороби.

Менінгококцемія розпочинається раптово з ознобу, гарячки (до 39-41°С), сильної інтоксикації – головного болю, ломоти в м’язах та суглобах, блювоти. У немовлят спостерігається відмова від їжі та характерний крик. Через 12-48 годин з’являється характерна кров’яниста висипка у вигляді зірочок на тулубі, кінцівках, сідницях та обличчі. Елементи висипки мають неправильну форму, багряного кольору, розташовуються симетрично.

Важкі випадки менінгококцемії можуть ускладнюватися інфекційно-токсичним шоком, крововиливами у внутрішні органи (нирки, надниркові залози), головний мозок, міокард та оболонки очей.

Менінгококовий менінгіт також починається раптово: різкий головний біль, блювота без нудоти, підвищення температури тіла. Характерні зміни з боку нервової системи: світлобоязнь, чутливість до шуму, ригідність потиличних м’язів. У немовлят – напруження та випинання тім’ячка. Може спостерігатися кров’яниста висипка, ринофарингіт. Часто виникають судоми, особливо у дітей. Типова поза хворого – на боці з відкинутою назад головою та підтягнутими до живота колінами. У важких випадках – втрата свідомості.

Причиною смерті при менінгококовому менінгіті найчастіше стає набряк мозку. Це супроводжується втратою свідомості, задишкою, багряно-синюшним обличчям, блювотою, розладами дихання та серцево-судинної діяльності, судомами або ступором. Смерть настає від зупинки дихання.

Часто спостерігаються одночасні прояви гнійного менінгіту (головний біль, блювота, менінгеальні симптоми) та менінгококцемії (інтоксикація, геморагічний висип, розлади гемодинаміки).

Профілактика.

Своєчасне звернення за медичною допомогою при симптомах ГРВІ для раннього виявлення та діагностики менінгококової інфекції.

Уникайте перебування у погано провітрюваних приміщеннях зі скупченням людей, особливо якщо там є хворі на ГРВІ.

Ведіть здоровий спосіб життя, більше часу проводьте на свіжому повітрі (2-3 години на день), особливо взимку та навесні, та вживайте достатньо калорійної та вітамінізованої їжі.

Використовуйте індивідуальний посуд. Серед молоді обмежте тісне спілкування.

Вакцинація проти менінгококової інфекції є рекомендованою згідно з Календарем профілактичних щеплень. Щеплення можна зробити за власні кошти.

Протиепідемічні заходи.

У випадку виявлення хворого, проводиться огляд осіб, які контактували з ним протягом останніх 10 днів. Лікарі-інфекціоністи та ЛОР-лікарі оглядають контактних осіб для виявлення випадків назофарингіту. За контактними встановлюється медичне спостереження протягом 10 днів (вимірювання температури, огляд носоглотки та шкіри). Обов’язково проводиться одноразове бактеріологічне обстеження на менінгокок (мазок із носоглотки натще або через 2 години після їжі).

У приміщеннях, де перебував хворий, проводиться провітрювання, кварцування та вологе прибирання з дезінфікуючими засобами. Обмежується участь контактних осіб у масових заходах. Заключна дезінфекція не проводиться.

« повернутися