Менінгококова інфекція – це серйозне бактеріальне захворювання, спричинене менінгококом, яке передається повітряно-крапельним шляхом. Воно може проявлятися різноманітно: від звичайного назофарингіту до небезпечного менінгіту та сепсису. Розуміння шляхів передачі та симптомів менінгококової інфекції є ключовим для її запобігання.

Джерело інфекції та шляхи передачі

Джерелом інфекції є як хворі особи, так і здорові носії менінгококу. Найбільш небезпечними вважаються хворі на менінгококовий назофарингіт, симптоми якого подібні до ГРВІ. Вони можуть поширювати збудника течією 3-4 тижнів. Пацієнти з вираженими проявами хвороби, як-от менінгіт чи менінгококцемія, заразні лише доки менінгокок перебуває на слизовій оболонці носоглотки, що трапляється лише у 18% випадків. Здорове бактеріоносійство може тривати 2-6 тижнів, після чого організм зазвичай самостійно позбувається збудника. Особливо схильні до тривалого носійства люди з хронічними захворюваннями носоглотки.

Передача менінгококу відбувається виключно повітряно-крапельним шляхом під час близького контакту з хворим або носієм. Кашель, чхання та нежить сприяють виділенню збудника. Важливо зазначити, що менінгокок є дуже нестійким у зовнішньому середовищі: він швидко гине при висиханні, під дією дезінфікуючих засобів, а пряме сонячне світло вбиває його протягом 2-8 годин. Навіть у розсіяному світлі він зберігається 5-6 днів, а під ультрафіолетовим випромінюванням гине майже миттєво. При кімнатній температурі та високій вологості (70-80%) збудник може виживати до 3-5 днів.

Сезонність та поширення

Менінгококова інфекція має виражену сезонність, з піком захворюваності в лютому-квітні. Цей період характеризується більшим скупченням людей у приміщеннях, що створює сприятливі умови для тривалого зберігання збудника в повітрі. Хворіють люди різного віку, але найчастіше діти до 10 років. Інфекція може проявлятися як окремими випадками, так і епідемічними спалахами, особливо в дитячих колективах закритого типу, гуртожитках та казармах.

Інкубаційний період та клінічні форми

Інкубаційний період менінгококової інфекції триває від 2 до 10 днів, в середньому 3-4 дні. Захворювання поділяється на локалізовані та генералізовані форми. До локалізованих належить менінгококовий назофарингіт, а до генералізованих – менінгококцемія (сепсис), менінгіт та менінгоенцефаліт.

Симптоми менінгококової інфекції

Найчастіше зустрічається менінгококовий назофарингіт. Його початок гострий, супроводжується головним болем, закладеністю носа та нежиттю. Температура тіла може бути нормальною або підвищуватися до 38°С і вище, триваючи 1-3 дні. Специфічних проявів назофарингіт зазвичай не має, і хворі швидко одужують. Однак, він може бути продромальним періодом для генералізованих форм хвороби.

Менінгококцемія розпочинається раптово з ознобу, високої температури (39-41°С), сильного головного болю, ломоти в м’язах та суглобах, блювоти. У немовлят спостерігається відмова від їжі та характерний плач. Через 12-48 годин може з’явитися характерний геморагічний висип у вигляді зірочок на тулубі, кінцівках, сідницях та обличчі. Елементи висипки мають неправильну форму, багряний колір і можуть варіюватися від ледь помітних до великих крововиливів.

Менінгококовий менінгіт характеризується раптовим підвищенням температури, сильним головним болем та блювотою без нудоти. Типові симптоми включають світлобоязнь, підвищену чутливість до шуму, ригідність потиличних м’язів. У немовлят може спостерігатися напруження та випинання тім’ячка. Іноді виникає геморагічний висип або легкий ринофарингіт. У дітей раннього віку можливі судоми. Класична поза хворого – лежачи на боці з відкинутою назад головою та підтягнутими до живота колінами. У тяжких випадках настає втрата свідомості.

Причиною смерті при менінгококовому менінгіті найчастіше стає набряк мозку. Це супроводжується втратою свідомості, задишкою, синюшністю обличчя, блювотою, розладами дихання та серцевої діяльності, судомами або збудженням. Смерть настає від зупинки дихання. Часто спостерігається одночасне поєднання симптомів менінгіту та менінгококцемії.

Профілактика менінгококової інфекції

Для профілактики важливо своєчасно звертатися за медичною допомогою при перших ознаках ГРВІ для раннього виявлення та діагностики. Рекомендується уникати перебування у погано провітрюваних приміщеннях з великим скупченням людей, особливо за наявності хворих на ГРВІ. Ведення здорового способу життя, достатнє перебування на свіжому повітрі (2-3 години на день) та вживання вітамінізованої їжі, особливо в зимово-весняний період, також сприяють зміцненню імунітету. Важливо користуватися індивідуальним посудом та обмежувати тісне спілкування.

Відповідно до Календаря профілактичних щеплень, вакцинація проти менінгококової інфекції є рекомендованою. За бажанням, дорослі та діти можуть пройти вакцинацію за власний кошт.

Протиепідемічні заходи

В епідемічному осередку проводиться виявлення осіб, що контактували з хворим протягом останніх 10 днів. Організовується їх огляд інфекціоністом та ЛОР-лікарем для виявлення випадків назофарингіту. За контактними особами встановлюється медичне спостереження протягом 10 днів, яке включає вимірювання температури тіла та огляд слизової носоглотки і шкіри. Обов’язковим є одноразове бактеріологічне обстеження на менінгокок шляхом взяття мазка з носоглотки натще або через 2 години після їжі.

У приміщеннях, де перебував хворий, проводиться провітрювання, кварцування та вологе прибирання з дезінфікуючими засобами. Знезаражується столовий посуд. Участь контактних осіб у масових заходах обмежується. Заключна дезінфекція в осередках не проводиться.