У вересні 2025 року виповнилося 25 років з моменту жорстокого вбивства журналіста Георгія Ґонґадзе. Його дружина, відома журналістка й громадська активістка Мирослава Ґонґадзе, поділилася своїми глибокими роздумами та домінуючими відчуттями з нагоди цієї скорботної річниці, окрім неминучого болю та переживань за трагічні події, що сталися.

В ексклюзивному інтерв’ю телеведучій Марічці Падалко, Мирослава Ґонґадзе висловила глибокий смуток через те, що її чоловік, Георгій, не став останньою жертвою у вирві українських трагедій.

«Коли відбувалася Революція Гідності, моє серце обливалося кров’ю, коли я усвідомлювала, що це наступні жертви, і невідомо, що чекає попереду. Ці жахливі жертви сталися лише тому, що на початку становлення незалежності ми не зробили правильних стратегічних кроків для цієї країни. Ми не вжили належних заходів для побудови міцних інституцій, не провели необхідного очищення суспільства та еліти. Це можна частково пояснити тим, що за століття радянської влади було знищено все мисляче населення України. І було надзвичайно складно відродити нове лідерство в умовах багаторічних радянських репресій. Ми нещодавно згадували Василя Стуса, 1985 рік, мені вже було понад 10 років», — розповіла Мирослава Ґонґадзе, підкреслюючи глибину історичної травми.

Йдеться про знакове перепоховання Василя Стуса, яке урочисто відбулося 19 листопада 1989 року в Києві. Його прах, разом із прахом Юрія Литвина та Олекси Тихого, був доставлений літаком з Уралу, і тисячі вдячних українців зібралися, щоб вшанувати пам’ять репресованих дисидентів.

«Це перепоховання, організоване моєю подругою-правозахисницею Валентиною Тиличенко, стало символом пробудження нації», — зазначила Мирослава Ґонґадзе. За іронією долі, саме ця ж жінка пізніше займалася організацією похорону Георгія, коли його тіло було знайдено та перепоховано у 2016 році.

«Але я хочу наголосити на важливості теми країни та її лідерства. Логічно, що було надзвичайно важко виховати сильних лідерів, які б ефективно керували країною. Натомість, посткомуністична еліта скористалася ситуацією. Вона швидко адаптувалася, кардинально змінила свої позиції та почала збагачуватися за рахунок України. Саме за це боровся і загинув Георгій Ґонґадзе – він прагнув, щоб Україна стала справжньою європейською державою. Ми бачимо, наскільки… Я завжди спостерігала, з самого початку 1991 року, за шляхом наших сусідів, наприклад, поляків. Я бачила, як вони поступово, крок за кроком, долали складні реформи, хоча спочатку все було непросто. І Україна, на жаль, рухалася шляхом регресу. Цей розрив лише зростав, і ми дедалі більше віддалялися один від одного. Зараз цей розрив є значним», — поділилася своїми спостереженнями Мирослава Ґонґадзе.

На її глибоке переконання, якби Україна розвивалася за іншою траєкторією, якби держава ставала сильнішою, можливо, повномасштабна війна б не сталася:

«Якби ми були сильними вже тоді, якби ми були членами НАТО, якби ми були в Європейському Союзі, як наші сусіди – балтійські країни чи Польща. Можливо, війни б вдалося уникнути. Тому це не просто питання… Я звинувачую Леоніда Кучму не лише у смерті Георгія, але й в олігархізації країни, у тому, що держава не стала на правильні рейки розвитку. Це призвело до певного регресу, який, на жаль, дав Росії підстави вважати Україну надто слабкою для захоплення.