“Мені в полоні солодкого хотілося дуже сильно, бо нічого такого не було. А ще дуже хотілося сісти за кермо, пройтися по магазинах, щось купити, зводити дитину у садочок, забрати її звідти”.

Історія Микити Петрика, офіцера 36 бригади морської піхоти з Черкащини, зворушує до глибини душі. 18 жовтня він відчув довгоочікувану свободу, повернувшись додому після майже трьох років перебування в російському полоні. Цей тривалий період випробувань залишив глибокий слід: Микита отримав черепно-мозкову травму, зазнав жорстоких тортур і втратив майже 30 кілограмів своєї ваги. Його розповідь про пережиті страждання та непохитну волю до життя надихає. Прості людські бажання – скуштувати солодкого, посидіти за кермом, зробити покупки, провести час із дитиною, забрати її з дитячого садка – стали для нього недосяжною мрією, яка зараз поступово стає реальністю. Він проходить складний етап реабілітації, відновлюючи фізичні та психологічні сили, і, найголовніше, надолужує втрачений час, проведений далеко від найрідніших. Його мужність і незламність у найважчих умовах заслуговують на найвищу повагу. Історія Микити – це не лише розповідь про випробування, але й про силу духу, надію та незламне прагнення до життя. Про те, що пережив він у полоні та про які мрії говорить сьогодні, ви можете дізнатися з відеоматеріалу та детальніше прочитати. Його повернення – це промінь надії для багатьох, хто ще чекає на своїх близьких.