Микита Ломакін зізнався, що перші тижні на службі були виснажливими. Постійна фізична втома та необхідність звикати до нового розпорядку дня та оточення стали справжнім випробуванням. Проте, з часом, ці зміни почали приносити йому абсолютно інший спектр емоцій, дозволяючи по-новому поглянути на себе та світ навколо. Його досвід в ЗСУ став уроком життєстійкості та самопізнання.

Як поділився співак на своїй сторінці в соціальних мережах, одного разу, виконуючи монотонну, але вкрай важливу роботу – копання окопів – він відчув стан глибокої медитації. Цей несподіваний момент осяяння допоміг йому усвідомити народження чогось нового у собі, відчути, що він став іншою людиною. “Це було усвідомлення нової навички – терпіння, якості, якої мені завжди не вистачало”, – наголосив Микита Ломакін. Цей цінний урок терпіння виявився одним з найважливіших здобутків його військового шляху в ЗСУ.

Дитинство Микити Ломакіна було сповнене нелюбові до зброї та страху перед будь-якими проявами насильства. Проте зараз, як він сам зазначає, відсутність автомата на плечі для нього порівнюється з відчуттям, ніби він вийшов з дому, забувши мобільний телефон. Це яскраво демонструє, наскільки глибоко військова служба змінила його світосприйняття та пріоритети. Адаптація співака до реалій армійського життя вражає своєю глибиною та щирістю.

Він додав, що наступного дня після копання окопів, чищення свого автомата Калашникова також перетворилося на своєрідну медитацію. “Руки рухаються самі по собі, думки заспокоюються, стають тихішими, і приємно від усвідомлення, що завтра, під час чергового тренування, мій автомат Калашникова працюватиме як треба”, – поділився Микита Ломакін. Це підкреслює його зростаючу майстерність та впевненість у поводженні зі зброєю, що є невід’ємною частиною служби в ЗСУ.

Хоча співак поки що обережно заявляє, що не може назвати себе повноцінним солдатом, він уже набув безцінних знань і навичок. Цей досвід робить його більш впевненим у собі та допомагає йому усвідомити власні можливості в умовах, які раніше здавалися йому нездоланними. Микита Ломакін продовжує свій шлях у ЗСУ, демонструючи приклад адаптації та особистісного зростання у непрості часи. Його історія є свідченням того, як військові будні можуть трансформувати людину, відкриваючи в ній нові грані та зміцнюючи дух. Перебування в ЗСУ для багатьох стає справжньою школою життя, і Микита Ломакін яскраво ілюструє цей процес.