Миколаївська Трагедія: Пам’ять про Героїв Захарівщини

У важкий час, коли Україна стикається з викликами війни, ми згадуємо трагічні події, що забрали життя відважних синів Захарівщини. 18 березня 2022 року став днем глибокої скорботи для всієї громади. Внаслідок російського ракетного удару по військових казармах у Миколаєві загинули десятки військовослужбовців, серед яких було четверо синів Захарівщини. Ці молоді, достойні, мужні люди віддали своє життя за свободу та незалежність України.

Спочатку рідні не могли повірити в загибель. Вони сподівалися, молилися, чекали на звістки. Але, на жаль, командування підтвердило страшну новину. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять про кожного з них, низько схиляємо голови перед їхнім подвигом.

Ілютченко Олександр Петрович (18.07.1992-18.03.2022): Народився у смт Захарівка, навчався в Одеському морському училищі, а потім закінчив Харківський політехнічний університет. Він служив у зоні АТО на КП «Південь», був бойовим офіцером, капітаном ЗСУ. Указом Президента України №400652 від 06 лютого 2024 року Олександр посмертно нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Його самовідданість та героїзм назавжди залишаться в пам’яті.

Чабан Сергій Олександрович (25.08.1997-18.03.2022): Народився у с. Йосипівка, проживав з опікунами у с. Майорське. Указом Президента України №597/2023 від 28 вересня він також нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Його відвага та патріотизм є прикладом для наслідування.

Балишев Володимир Леонідович (26.10.1986-18.03.2022): Народився в с. Йосипівка, був відважним добровольцем. Його смерть залишила сиротами дітей, а дружину – вдовою. Його внесок у захист України є неоціненним.

Закревський Олексій Володимирович (11.09.1993- 18.03.2022): Народився в с. Оленівка, учасник АТО, артилерист, який пройшов Іловайський котел. З 25 лютого 2022 року вступив до лав морської піхоти, був старшим стрільцем військової частини А3821. Довгий час вважався зниклим безвісти, але експертиза підтвердила його загибель. Олексій продемонстрував неймовірну мужність та стійкість.

Ця трагедія – невимовний біль для всіх, хто знав загиблих: для матерів, батьків, дітей, дружин, друзів, родичів та побратимів. Їх мужність та самопожертва назавжди залишаться в наших серцях, нагадуючи про подвиг, про любов до Батьківщини та силу духу українського народу.

Схилімо голови в жалобній молитві за земляками, які віддали життя за Україну. Вічна пам’ять і Слава Героям!