Трагічна звістка сколихнула суспільство: 22 червня пішла з життя дружина колишнього командувача Повітряних сил Збройних Сил України, Миколи Олещука. Жінка тривалий час мужньо боролася з тяжкою хворобою, але, на жаль, хвороба виявилася сильнішою. Ця сумна подія викликала хвилю співчуття та підтримки з боку громадськості та військових кіл.

Микола Олещук особисто повідомив про непоправну втрату, поділившись своїми глибокими почуттями. У своєму зверненні він наголосив, що його дружина була для нього найдорожчою та найважливішою людиною у житті. Її підтримка та віра були незмінними упродовж багатьох років, починаючи з курсантських часів. Це свідчить про міцний та непохитний зв’язок, який вони мали. Її відхід – це велика особиста втрата для родини та всіх, хто знав її.

“Сьогодні пішла з життя найдорожча для мене людина! Вийшла заміж за курсанта і стала для мене справжнім бойовим генералом! Дякую, що завжди була поруч! Дякую усім, хто підтримував і надавав допомогу у важкий період! Дякую лікарям, що боролись за життя до останнього!”, — написав Микола Олещук, висловлюючи безмежну вдячність за роки, проведені разом, та за підтримку, яку його родина отримувала від друзів, колег і медиків під час боротьби за життя дружини. Це ще раз підкреслює її роль у його житті та житті родини як справжньої опори.

Від імені всієї спільноти висловлюємо щирі та глибокі співчуття рідним, близьким та всім, хто знав цю світлу людину. У такі моменти слова є недостатніми, щоб висловити весь біль втрати, проте важливо пам’ятати про її життєвий шлях та роль, яку вона відіграла у житті колишнього командувача Повітряних сил ЗСУ. Її пам’ять назавжди залишиться у серцях тих, хто її любив.

Ця трагедія, на жаль, не єдина сумна звістка. Нещодавно у Здолбунові на Рівненщині відійшов у вічність військовий Сергій Добровольський. Він був звільнений з російського полону наприкінці травня цього року в рамках масштабного обміну полоненими, який передбачав повернення тисячі українських захисників. Довгі роки, починаючи з 2023 року, Сергій вважався зниклим безвісти, перебуваючи в полоні, що було величезним випробуванням для його родини.

Після повернення додому у травні 2025 року, Сергія урочисто зустрічали земляки в рідному місті. Ця зустріч була наповнена сльозами радості та гордості. Йому вручили коровай, на честь його повернення лунали патріотичні пісні, і він нарешті зміг обійняти свою матір після двох років неволі. Цей момент став символом незламності та прагнення до свободи. Сергію Добровольському було лише 43 роки.

Наразі причина смерті Сергія Добровольського не розголошується. Місцева влада та родина бійця не надали інформації про обставини, що призвели до його відходу, і чи була надана медична допомога. Ці трагічні події ще раз нагадують про ціну, яку Україна платить за свою свободу, та про важливість підтримки всіх, хто повертається з полону, а також родин військових, які щодня стикаються з викликами та втратами.