Миколу Ковальова та Руслана Петрушовця, які загинули захищаючи Україну відзначили державними нагородами

Указами Президента України № 502/2024 від 09 серпня 2024 року та № 573/2024 від 23 серпня 2024 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку та служіння Українському народові сержанта КОВАЛЬОВА Миколу Валентиновича та солдата ПЕТРУШОВЦЯ Руслана Артуровича нагороджено орденами «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

5 грудня, під час зустрічі в Чернігівській ОДА начальник ОВА В’ячеслав Чаус, головний капелан військ ОК «Північ» отець Антоній та військові передали сорок чотири державні нагороди рідним полеглих оборонців з Чернігівщини.

«Сьогодні вручаємо нагороди героям, які у боротьбі за нашу землю, за свої родини і за наше майбутнє віддали найцінніше – своє життя. На жаль, вручаємо не їм особисто. Вручаємо родинам. Мої щирі співчуття. Зараз кожен із нас має робити усе, щоб наблизити перемогу. Бо її ціна надзвичайно висока – життя захисників і захисниць» – зауважив під час зустрічи В’ячеслав Чаус

🕯️Микола Ковальов народився 25 серпня 1970 року в місті Городня.

У 1987 році закінчив Городнянську середню школу №2.

Певний час працював на місцевому телевізійному заводі “Агат”.

Проходив строкову військову службу в ракетних військах. Після, протягом 5 років служив за контрактом у місцевій військовій частині.

У травні 2022 року вирішив добровільно долучитися до оборонців Батьківщини. Службу проходив у 110-й окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка на посаді водія протитанкового відділення.

На жаль, 24 січня 2023 року під час виконання чергового бойового завдання поблизу населеного пункту Авдіївка на Донеччині загинув.

Поховали захисника на кладовищі «Піски» в м. Городня.

В Героя залишилася дружина, донька та син, який також служить у лавах Збройних Сил України.

🕯️Руслан Петрушовець народився 16 лютого 1990 року в місті Чернігів.

Його дитинство минуло без батьків. Навчався у Городнянській школі-інтернаті.

У лютому 2023 року був мобілізований до 4-го батальйону «Сила Свободи» 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж» Національної Гвардії України. Обіймав посаду стрільця (помічника кулеметника) відділенні взводу оперативного призначення.

12 квітня 2024 року під час бойового чергування в районі населеного пункту Спірне отримав важке поранення і був доставлений до госпіталю.

Лікарі чотири дні боролися за його життя, але, на жаль, не змогли врятувати його. 16 квітня 2024 року серце захисника зупинилося.

Поховали полеглого воїна в секторі Героїв на кладовищі «Яцево» в м. Чернігів.

З рідних у Руслана залишився лише брат, який також служить у лавах Збройних Сил України.

🕯️🇺🇦Пам’ятаймо найкращих синів Городнянщини, які віддали своє життя за свободу і незалежність нашої країни, шануймо їхній героїзм та самопожертву.