Миколі Руснаку – 23 роки, і його історія – це приклад самовідданості та служіння. Він народився на Закарпатті, у мальовничому селі Луги, де зливаються Чорна та Біла Тиса. Ці річки, колись символи рідного краю, тепер, на жаль, асоціюються з трагічними спробами незаконного перетину кордону. Для Миколи, який свідомо обрав шлях служіння у медичному батальйоні “Госпітальєри”, це викликає щирий біль і розчарування. Він залишив цивільне життя, щоб допомагати тим, хто цього потребує найбільше.

Сьогодні Микола поєднує кілька важливих ролей. Він – парамедик-доброволець у “Госпітальєрах”, професійний ветеринар і зоорятівник, який разом із фондом “ВетЕвак” здійснює рятувальні місії на прифронтових територіях. Його робота – це постійний ризик, але він ніколи не скаржиться. Микола обрав шлях добровольця, не маючи офіційного статусу, пільг чи державної підтримки. Він скромно розповідає про свою роботу, наголошуючи, що справжні герої – це ті хлопці та дівчата, які щодня ризикують життям на передовій.

Микола переконаний, що героїзм багатьох захисників залишається недооціненим. Він вважає своїм обов’язком допомагати їм, рятувати життя та підтримувати моральний дух. Його історії порятунку тварин і людей – це свідчення незламності духу та віри в перемогу. Будні “Госпітальєрів” сповнені викликів, але вони завжди готові прийти на допомогу. Микола з повагою ставиться до традицій вшанування загиблих, адже пам’ять про героїв – це запорука нашої сили та єдності. Він також не забуває про важливість психотерапії, яка допомагає йому впоратися з емоційним навантаженням. Однак, найбільше його фруструють явища, з якими він стикається в цивільному житті, зокрема, байдужість та знецінення подвигу захисників України. Волонтерська діяльність Миколи Руснака є прикладом для наслідування. Він – справжній патріот, який робить все можливе для наближення перемоги. Його самовідданість та професіоналізм рятують життя та дарують надію. Підтримка таких людей – це наш обов’язок.