Минає два роки від дня загибелі Героя України — Павленка Сергія Борисовича, якого згадують із глибокою шаною та скорботою.

Сергій Борисович Павленко народився 5 січня 1983 року у місті Світловодськ. Його шлях до захисту Батьківщини розпочався після закінчення Світловодської загальноосвітньої школи №2 у 2000 році. Він здобув професію оператора комп’ютерного набору у Світловодському ПТУ №5, а згодом продовжив навчання у Дніпродзержинському спортивному технікумі.

З 2002 по 2004 рік Сергій проходив строкову військову службу. Після повернення до цивільного життя, він працював зварювальником на Крюківському вагонному заводі, а згодом набував досвіду у будівельній організації міста Бердянськ. Його трудова біографія свідчить про працьовитість та готовність братися за різні завдання.

У 2017 році Сергій Павленко зробив свідомий вибір на користь військової кар’єри, підписавши контракт із Збройними силами України. З 2017 по 2020 рік він мужньо боронив східні території нашої держави, беручи участь в антитерористичній операції (АТО). Цей досвід загартував його дух та підтвердив відданість Україні.

З перших днів повномасштабного вторгнення Сергій, не вагаючись, став на захист України. Його бойове хрещення у новій реальності відбулося негайно. Серед побратимів він мав позивний «Борісич», який став символом його незламності. Сергій був справжнім патріотом, любив свою країну всім серцем — саме це глибоке почуття він увічнив на грудях, зробивши татуювання Герба України.

Трагічна доля спіткала Героя під час виконання бойового завдання на території Донецької області. У жорстокому бою Сергій отримав важке поранення: контузію, перелом лівої ноги та ампутацію правої. Після невідкладної операції його було доставлено до Дніпропетровського госпіталю, де, на жаль, у нічні години серце Героя зупинилося.

Побратими назавжди запам’ятають Борісича як мужнього, відважного воїна, який ніколи не відступав перед небезпекою. Він завжди йшов у найгарячіші точки, підтримував інших та надихав своїм прикладом. Крім того, Сергій власними силами організовував забезпечення підрозділу додатковим екіпіруванням та спорядженням, виявляючи ініціативу та турботу про товаришів.

У Сергія залишилися мати, дружина, донька та сестра. Він був єдиним чоловіком у родині, і його втрата є невимовною для них.

Минуло два роки від дня загибелі Сергія Павленка, але пам’ять про його подвиг, мужність та самовідданість живе в серцях усіх, хто його знав. Світла пам’ять Герою, який віддав своє життя за свободу та незалежність України. Вічна слава та низький уклін!