Рік тому Україна втратила ще одного свого сина, Терновського Дениса Миколайовича. Його серце, що билося заради захисту рідної землі, зупинилося, залишивши по собі пам’ять про незламну мужність, силу духу та глибоку відданість Батьківщині. Цей день – привід згадати про подвиг нашого земляка, героя, який віддав найцінніше за мирне небо.

З перших днів повномасштабного вторгнення Денис не залишався осторонь. Він активно долучався до волонтерської діяльності, ризикуючи власним життям, щоб доставити життєво необхідну гуманітарну допомогу в гарячі точки. Його прагнення захищати Україну було настільки сильним, що він, попри серйозні проблеми зі здоров’ям, зокрема хворобу серця, вирішив стати до лав Збройних Сил України. 13 червня 2024 року він був мобілізований, пройшов необхідний військовий вишкіл і самовіддано виконував обов’язки зв’язківця на найнебезпечніших ділянках фронту.

Доля завдала нищівного удару 3 вересня 2024 року. Під час підступного обстрілу Полтавського військового інституту зв’язку, скоєного російськими терористами, захисник отримав надзвичайно важкі поранення. На жаль, 5 вересня 2024 року, його серце, змучене болем і травмами, перестало битися. Ця трагічна подія стала непоправною втратою для його родини та для всієї України.

Денис Миколайович назавжди залишиться в пам’яті тих, хто його знав, як надзвичайно добра, чуйна, відповідальна та мужня людина. Він завжди був готовий простягнути руку допомоги, підтримати в скрутну хвилину. Його втрата залишила глибокий слід у серцях дружини, доньки та двох сестер, які завжди будуть жити, плекаючи його світлу пам’ять.

Сьогодні, вшановуючи річницю його загибелі, ми низько схиляємо голови перед пам’яттю Терновського Дениса Миколайовича. Ми висловлюємо найглибшу та найщирішу вдячність за його героїчний подвиг, незламну мужність та безмежну любов до України. Його жертва не буде забута.

Вічна пам’ять Герою! Слава Україні!

« повернутися