Рік тому Україна втратила одного зі своїх відданих синів – перестало битися серце нашого земляка, справжнього захисника, **Євгена Борисовича Гижі**. Ця скорботна дата назавжди закарбувалася в пам’яті мешканців Козятинщини, адже саме тут цей відважний воїн віддав своє життя, виконуючи військовий обов’язок.

Життєвий шлях **Євгена Гижі** був прикладом служіння людям. Задовго до повномасштабного вторгнення, з 2020 року, він вже проходив службу у військовому резерві Збройних Сил України, демонструючи свою готовність боронити рідну землю. Його основною професією було рятування життів: **Євген** працював фельдшером швидкої допомоги, щодня надаючи невідкладну допомогу тим, хто її потребував. Він був людиною великого серця та непересічного фахового досвіду.

З початком повномасштабної агресії Росії, коли ворог підступно ступив на українську землю, **Євген Гижа** без вагань став на захист своєї Батьківщини. Разом зі своїми побратимами він долучився до оборони Козятинщини, несучи службу на одному з ключових блокпостів. Тут, на передовій лінії захисту мирного життя, його медичні навички та мужність були неоціненними. Він продовжував рятувати життя, тепер вже життя своїх побратимів та співгромадян, які опинилися під загрозою.

На жаль, 23 березня 2022 року, під час несення служби, серце цього відважного **Захисника** зупинилося. Його життя обірвалося, але його подвиг залишився навічно в історії України. **Євген Гижа** поповнив лави Героїв, які віддали найцінніше – своє життя – за свободу та незалежність нашої держави. Його жертовність є нагадуванням про високу ціну, яку платить український народ за своє право на вільне майбутнє.

Героя поховано у рідному Козятині, місті, яке він так віддано захищав. Його могила стала місцем паломництва та вшанування для всіх, хто пам’ятає про його подвиг. Місцева громада та вся Україна схиляють голови у глибокій скорботі, висловлюючи щирі співчуття родині загиблого. Ми розділяємо їхній біль, але водночас пишаємося незламністю духу та мужністю **Євгена Гижі**.

Пам’ять про **Євгена Борисовича Гижу** житиме вічно. Його ім’я, як і імена інших полеглих героїв, навічно вписано в літопис української боротьби за незалежність. Ми пам’ятаємо його як відданого фельдшера, що рятував життя, і як безстрашного воїна, що боронив рідну землю. **Герої не вмирають!** Вони продовжують жити у наших серцях, у нашій пам’яті, у вільній Україні, за яку вони віддали своє життя.