Минає рік, як перестало битися серце Чернюка Віктора Миколайовича. Цей день став чорною датою для його родини та для всієї громади, яка пам’ятає та шанує свого Героя. Віктор Миколайович, будучи солдатом, стрільцем та помічником гранатометника, загинув 6 березня, захищаючи українську землю. Його життя обірвалося внаслідок ворожого авіаційного удару, коли він несення варту на бойовому посту на території аеропорту «Вінниця».

До війни Віктор був відданим залізничником, працював у ТЧ-3 локомотивного депо, вносячи свій вклад у розвиток транспортної галузі. Його мирна праця була гідною, але з перших днів повномасштабного вторгнення він без вагань став до лав Збройних Сил України. Йому було лише 35 років, але його серце палало любов’ю до Батьківщини. Трагічна загибель Віктора Миколайовича залишила глибоку рану, адже без батька залишилося двоє маленьких дітей, які тепер ростимуть, знаючи про подвиг свого батька.

Герой знайшов свій останній спочинок у рідному місті Козятині, де його пам’ять буде жити вічно. Ми висловлюємо найщиріші співчуття родині загиблого. Пам’ять про Чернюка Віктора Миколайовича, нашого захисника, назавжди залишиться в наших серцях. Герої не вмирають, вони продовжують жити у спогадах та вільній Україні, за яку вони боролися. Вшануймо його пам’ять хвилиною мовчання.