Минуло три роки від дня загибелі нашого земляка, незламного захисника України — Олега Анатолійовича Пишного. Його життя, присвячене спорту, родині та захисту Батьківщини, стало прикладом мужності та самовідданості. Олег Пишний, чия пам’ять живе у серцях земляків, був не лише воїном, а й видатним діячем у галузі розвитку боксу на Світловодщині.

Олег Пишний народився 12 жовтня 1981 року у місті Світловодськ, що на Кіровоградщині. Він здобував освіту у місцевих школах №1 та №3, де вже тоді проявляв цілеспрямованість та наполегливість. Однак, справжньою його пристрастю став бокс. Олег здобув визнання як талановитий спортсмен, а згодом став тренером із боксу у Світловодській комплексній дитячо-юнацькій спортивній школі №1. Його внесок у розвиток цього виду спорту був настільки значним, що він обійняв посаду президента Світловодської міської федерації боксу.

За життя Олег Пишний докладав максимум зусиль для всебічної підтримки розвитку боксу у Світловодську. Він не лише надавав важливу фінансову допомогу для придбання необхідного спортивного інвентарю для юних боксерів, але й активно сприяв організації їхніх поїздок на змагання. Його діяльність була спрямована на виховання нового покоління спортсменів, передачу їм не лише спортивних навичок, а й життєвих цінностей.

Колеги та друзі згадують Олега Пишного як надзвичайно порядну, справедливу, добру та розсудливу людину. Його надійність була незаперечною — на нього завжди можна було покластися у вирішенні будь-яких питань чи проблем. Він ніколи не залишав товариша в біді, демонструючи справжню чоловічу дружбу та взаємодопомогу.

З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Олег Пишний, не вагаючись, пішов на фронт добровольцем. Він мужньо боронив українську землю від загарбників, несучи високе звання захисника Вітчизни. Служив розвідником-кулеметником у розвідувальному взводі механізованого батальйону, де щодня ризикував власним життям заради безпеки інших.

На жаль, його героїчний шлях обірвався 24 жовтня 2022 року. Олег Пишний загинув під час виконання бойового завдання, віддавши найцінніше — своє життя — за свободу та незалежність України. Поховали Героя 27 жовтня 2022 року на Пагорбі Слави у місті Ужгород, яке стало останнім прихистком для багатьох захисників.

У загиблого Героя залишилися найрідніші люди — дружина та син, які з болем у серці зберігають пам’ять про свого чоловіка та батька. Світловодськ пам’ятає свого Героя, його відвагу та жертовність. Ми пам’ятаємо. Ми вшановуємо. Низький уклін.