Минув рік болю та гіркоти відтоді, як у запеклих боях за Незалежність України загинув наш мужній земляк Сергій Добранський з Малої Волиці. Ця втрата стала глибокою раною для всієї громади, нагадавши про ціну свободи та героїзм тих, хто стоїть на захисті Батьківщини. Ми вшановуємо його пам’ять, зберігаючи спогади про світлу людину та відданого захисника.

СЕРГІЙ ЛЕОНІДОВИЧ ДОБРАНСЬКИЙ народився 9 квітня 1973 року в селищі Іванопіль, у простій родині, де цінувалися праця та щирість. Його дитинство та юність пройшли у рідних краях, формуючи сильний характер та прагнення до справедливості. Після закінчення Іванопільської школи, Сергій продовжив освіту в Турчинівському ПТУ-30, здобуваючи знання, які стали фундаментом його професійного шляху.

Здобувши професію, Сергій Добранський присвятив понад 20 років праці Іванопільському цукровому заводу. Його відданість справі, відповідальність та сумлінність були прикладом для колег, за що він неодноразово відзначався грамотами та грошовими преміями. Це свідчило про його незмінну старанність та професіоналізм.

У 1999 році доля привела Сергія Леонідовича до села Мала Волиця, де він зустрів свою кохану Олену, яка стала його дружиною та вірною супутницею життя. Він став люблячим батьком для її доньки Вікторії, а згодом їхня родина поповнилася ще трьома дітьми: донечками Людмилою та Дариною, і сином Віктором. Сергій Добранський був опорою та прикладом для своєї великої родини, даруючи їм тепло та підтримку.

У селі Сергія поважали за його відкритість, доброзичливість та готовність завжди прийти на допомогу. До нього часто зверталися за порадою, і він нікому не відмовляв, щиро підтримуючи односельчан у будь-яких життєвих ситуаціях. Його втрата стала невимовною для всієї громади Малої Волиці.

Коли настав час випробувань, 9 лютого 2023 року Сергій Добранський без вагань став на захист Батьківщини, добровільно приєднавшись до лав Збройних Сил України. Він пішов захищати рідну землю пліч-о-пліч зі своїм сином Віктором, демонструючи незламний дух та відданість ідеалам свободи.

Сергій Леонідович, старший сержант із позивним «Бос», був взірцем мужності та відповідальності на бойових позиціях. Він очолював взвод технічного забезпечення, виконуючи свої завдання з великою самовіддачею та турботою про побратимів. Його лідерські якості та професіоналізм допомагали підрозділу ефективно протистояти ворогу.

Трагічна звістка про загибель Сергія Добранського надійшла 8 липня 2024 року. Він поліг біля населеного пункту Залізне Бахмутського району Донецької області під час обстрілів артилерією противника та безпосереднього бойового зіткнення. Отримавши поранення, несумісне з життям, мужнє серце батька перестало битися на руках у сина, який був поруч у той фатальний момент.

Уся громада схилила голови у глибокій скорботі, віддаючи шану воїну, який став справжнім Героєм України. 11 липня 2024 року Сергія Добранського поховали на сільському кладовищі у Малій Волиці. Його жертовність та відданість Батьківщині ніколи не будуть забуті.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, відповідно до Указу Президента України № 684/2024, старший сержант Сергій Леонідович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Ця нагорода є свідченням його великого подвигу та вічної шани.

Відданість, мужність та жертовність нашого захисника заслуговують на нашу безмежну подяку, адже він став прикладом вірності і самопожертви, символом справжнього українського патріотизму. Сергій Добранський назавжди залишиться у наших серцях як справжній герой, чий подвиг надихає нас продовжувати боротьбу за вільну та незалежну Україну.

Найщиріші співчуття родині загиблого, його друзям, побратимам, усім, хто знав і шанував цього світлого воїна. Його спадщина житиме у пам’яті поколінь.

Вічна пам’ять Герою! Слава Україні!

« повернутися