⚫️🇺🇦Пам’ятаємо Героя: Олександр Михайленко віддав життя за рідну землю🇺🇦

У найважчі часи, коли наша країна потребувала захисту, Олександр Михайленко став одним із тих, хто без вагань пішов обороняти Україну від ворога. Його шлях, сповнений мужності та відданості, завершився небесним польотом, щоб ми могли жити на своїй землі під мирним небом.

Життєвий шлях Героя:

Олександр Володимирович Михайленко народився 5 січня 1977 року в селі Старі Бабани Уманського району. Перші шкільні роки він провів у Старобабанівській школі, демонструючи неабиякі здібності. Згодом родина переїхала до села Конела на Жашківщині, де Олександр продовжив навчання, відзначаючись як сумлінний учень. Він активно брав участь в олімпіадах та спортивних змаганнях, захищаючи честь школи. Його захопленнями були бокс та футбол. Після школи вступив до Уманської сільськогосподарської академії, здобувши освіту економіста.

Сімейне життя та цивільна кар’єра:

У 1996 році Олександр створив сім’ю. Після одруження оселився в селі Безпечна. Разом із дружиною виховували доньку і сина, дбаючи про добробут родини. Олександр Володимирович працював у приватному підприємстві «Бригада плюс», потім – у селі Конела на посаді помічника головного бухгалтера. Згодом родина переїхала до міста Умань, де вони займалися власним бізнесом. Останнім місцем його проживання та роботи в цивільній сфері стала столиця України.

З перших днів війни:

Олександр Михайленко жив мирним життям, допоки в Україну не прийшла війна. Коли настав його час, він без вагань долучився до лав Збройних Сил України. 22 лютого 2023 року його призвав Уманський РТЦК та СП. Пройшовши військову підготовку в Естонії, солдат Михайленко став на захист Батьківщини. Він служив стрільцем-санітаром 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 3 штурмової роти військової частини А4640.

Бойовий шлях та подвиг:

На рахунку Олександра Михайленка – важкі бої під Роботиним Запорізької області, оборона Авдіївки, Очеретяного та Бердичів Покровського району. Він неодноразово отримував поранення, проходив лікування в госпіталях, але завжди повертався до виконання бойових завдань пліч-о-пліч зі своїми побратимами. За мужність та відданість Україні він мав статус учасника бойових дій та був нагороджений медаллю «Ветеран війни».

Останній бій та втрата:

10 червня 2024 року, під час виконання чергового бойового завдання поблизу села Новопокровське Покровського району Донецької області, солдат Олександр Михайленко зник безвісти. Попри невизначеність, родина не втрачала надії на його повернення. На жаль, нещодавно, за результатами експертизи ДНК, було підтверджено, що саме 10 червня 2024 року Олександр Володимирович загинув смертю хоробрих, захищаючи нашу свободу.

Прощання з Героєм:

23 жовтня Жашківська громада з почестями зустріла свого Героя «на щиті». Прощання відбулося в селах Конела, де проживає його мати, та Безпечна, яку рідні обрали місцем останнього спочинку воїна. Міський голова Ігор Цибровський, депутатський корпус, виконавчий комітет, апарат виконкому та відділи Жашківської міської ради висловлюють глибокі співчуття близьким загиблого захисника. Вся громада поділяє горе рідних і той невимовний біль, який неможливо витримати.

Ми схиляємо голови у скорботі та дякуємо Воїну за те, що він, разом з побратимами, зупиняв російське зло. Немає прощення окупантам за горе, яке вони несуть українським сім’ям.

🕯🇺🇦Вічна пам’ять і слава Олександру Михайленку! 🇺🇦Герої не вмирають!

[fb_vid id=