В Україні поширено 38 видів мишоподібних гризунів, які становлять значну загрозу для сільського господарства. Ці дрібні створіння, розміром 7-12 см, вирізняються надзвичайною плодючістю. За сприятливих умов, протягом 5-6 місяців, вони здатні заселити до 1 мільйона гектарів. Активне розмноження гризунів на полях, у лісах та поблизу людських осель призводить до суттєвих втрат урожаю. Окрім економічної шкоди, мишоподібні гризуни є небезпечними переносниками небезпечних захворювань, таких як чума, холера, туляремія та інших, що становить епідеміологічну загрозу.

Загалом, мишоподібні гризуни поділяються на дві основні групи: полівок та мишей, кожна з яких має свої особливості харчування та шкодочинності.

Полівки переважно живляться трав’янистими рослинами. Їхній тривалий період розмноження протягом року завдає великої шкоди посівам зернових культур, багаторічних трав та іншим сільськогосподарським насадженням.

Миші віддають перевагу насінню рослин. Вони завдають особливої шкоди зерносховищам та посівам зернових культур під час достигання врожаю. Висока плодючість мишей дозволяє їм давати кілька приплодів протягом року, що посилює їхню шкідливість.

Місця проживання мишоподібних гризунів можна умовно розділити на місця резервації та місця активного розселення, що впливає на стратегію боротьби з ними.

Місця резервації – це, як правило, лісосмуги, узбіччя доріг, неугіддя, що прилягають до полів, та скирти. Саме тут гризуни в незначній кількості переживають несприятливі умови, особливо після завершення збору врожаю.

У місця розселення гризуни мігрують у пошуках їжі та сприятливих умов для розмноження. Посіви озимих культур та багаторічні трави є ідеальними місцями для полівок та мишей протягом усього вегетаційного періоду.

Мишоподібні гризуни риють у землі нори, де облаштовують гнізда. Ці схованки захищають їх від несприятливих погодних умов, хижаків, а також слугують місцем для вигодовування потомства. Глибина гнізд варіюється від 5 до 35 см, залежно від сезону та температури ґрунту. Наявність жилих нір є ключовим індикатором присутності гризунів. У колоніях полівок нори розташовані близько одна до одної, що полегшує визначення меж колоній. Гризуни не використовують усі нори одночасно, поступово залишаючи старі. Добре доглянуті нори характеризуються свіжими насипами землі та залишками рослинності навколо.

Висока плодючість є однією з головних причин успішного поширення мишоподібних гризунів. Термін вагітності полiвки становить лише 18-20 діб, а в приплоді зазвичай буває 4-6 малят, хоча може досягати 12. Молодняк прозріває на 9-10 день, стає самостійним через 12-15 днів, і майже одразу досягає статевої зрілості. За ідеальних умов одна самка може давати потомство щомісяця, що призводить до появи близько сотні особин від однієї пари за рік.

Гризуни завдають шкоди сільськогосподарським культурам протягом усього року, особливо зерновим. Незважаючи на невеликий розмір, вони споживають значну кількість їжі: доросла полiвка може з’їдати до 30-40 г зеленої рослинності за добу. Миші викопують висіяне насіння, пошкоджують молоді стебла та листки, а під час достигання зернових культур підгризають колосся, обгризають зерно та ховають його в норах. При щільності близько 100 полівок на гектар втрати врожаю зерна можуть сягати 50%. Особливо вразливими є багаторічні трави, такі як люцерна та конюшина, які пошкоджуються восени, взимку та навесні. Гризуни також завдають шкоди садам, підгризаючи коріння та обгризаючи кору молодих дерев, що часто призводить до їх загибелі.

Посиленому розмноженню гризунів сприяють сприятливі погодні умови: тепла осінь, зима з достатнім сніговим покривом та весна без приморозків. Однак, чисельність гризунів може так само швидко скорочуватися через їхню чутливість до холодних та вологих умов. Низькі температури, сирість, осінні дощі, сильні морози до випадання снігу, ожеледиця та різкі зимові відлиги з таненням снігу можуть призвести до масової загибелі гризунів. Природні вороги, такі як птахи та хижаки, також відіграють важливу роль у регулюванні чисельності, особливо коли гризуни концентруються в місцях резервації.

Для оцінки щільності популяції мишоподібних гризунів використовують метод підрахунку кількості жилих колоній та нір на 1 гектар. Облік проводять на маршрутах завширшки 10 метрів та довжиною 1000 метрів, що складає 1 гектар. Також для обліку використовують ділянки площею 0,25 га (50×50 м). На таких ділянках прикопують усі нори, підраховують їх кількість, а наступного дня – кількість знову відкритих нір. Середню кількість нір підраховують по всіх ділянках, закладених на кожному угідді (зазвичай одна ділянка на 200–300 га).

Ефективна боротьба з мишоподібними гризунами передбачає комплексний підхід, що включає агротехнічні та винищувальні заходи:

– Збирання врожаю без втрат та в стислі терміни, з обов’язковим видаленням рослинних решток з поля.

– Боротьба з бур’янами на неугіддях, де гризуни знаходять прихисток від хижаків.

– Глибока зяблева оранка восени, яка руйнує нори, знищує гнізда та кормову базу шкідників, а також сприяє їх виявленню хижаками.

– Знищення гризунів у місцях резервації для запобігання їх розселенню на сільськогосподарські угіддя.

– Застосування родентицидів (хімічних або біологічних) для знищення мишоподібних гризунів. Зернові принади слід розміщувати безпосередньо в нори, щоб уникнути їх поїдання птахами та тваринами.

– За наявності 2-3 жилих колоній на гектар на озимих культурах або 3-5 на багаторічних травах, необхідно застосовувати зернові принади, надаючи перевагу хімічним методам боротьби, а потім біологічним.

Вибір родентицидів має здійснюватися згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

Важливо пам’ятати, що мишоподібні гризуни здатні повторно заселяти сільськогосподарські угіддя, тому для досягнення стійкого ефекту може знадобитися проведення кількох обробок.

Михайло ЛЕВИЦЬКИЙ, державний фітосанітарний інспектор                                                       ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області

« повернутися