Ми б не витримали ці сто днів війни без вас: військові ЗСУ, волонтери, благодійники, міжнародні організації, люди, колеги, підприємці.

З першого дня ми на гуманітарному фронті: одразу перерозподілили видатки і спрямували кошти на закупівлю всього необхідного для переселенців, прийняли програму “Полтавський спротив”, спрямованої на придбання захисту і спорядження для наших бійців, закуповуємо пальне.

В перші два місяці війни важливою складовою нашої роботи було відвезення гуманітарної допомоги на Харківщину та Сумщину. Потім відвозили вантажі в Миколаїв.

Я згадую, як у перші дні війни полтавці приносили власний одяг та мішки картоплі. Одного разу бачив пенсіонерку з двома баночками йогурту в руках. На свою маленьку пенсію вона придбала цей невеличкий перекус для переселенців.

Швидко зреагували місцеві волонтери: налагодили постійну доставку продуктів для гуманітарного штабу.

Допоміг місцевий бізнес, який привозив продукти і воду до евакуаційних потягів.

Потім підключилися міжнародні волонтерські та благодійні організації:
– Міжнародний Комітет Червоного Хреста;
– громадська організація «Єдність Націй»;
– Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців;
– Міжнародний Благодійний Фонд «АІСМ Україна».
Вони завозять допомогу вантажівками. Тут все: і продукти, і засоби гігієни, постільна білизна, ліжка, матраци, тощо.

Внутрішньо переміщені особи, які проживають у закладах освіти, забезпечені всім необхідним. І все це завдяки вам.

А також нашим працівникам освіти, які працюють з учнями і допомагають переселенцям.

Дякую медикам, у яких суттєво збільшився фронт робіт. Низький вам уклін.

Окремо дякую працівникам культури, які зараз працюють у сфері надання допомоги внутрішньо переміщеним особам.

Полтавським вузам, які надали гуртожитки для проживання, працівникам музеїв і освітянам.

А також вдячність працівникам сфери ЖКГ за прибране, чисте, охайне і уквітчане місто.

Дякую всім❤️ Низький уклін❤️
Лише спільно ми здолаємо нашого ворога!
Разом переможемо!