“Ми возили все: від сірників до запчастин для техніки, БТРів. Єдине, що не купували — це танки і літаки”.

Черкащанка Оксана Циганок, чия історія глибоко зворушує, стала волонтеркою ще у 2014 році. Ця самовіддана жінка, яка присвятила роки допомозі нашим захисникам, у 2023-му вирішила піти у військо, ставши повноцінною частиною Збройних Сил України. Скільки кілометрів намотали вона та її команда за ці майже 11 років незламної боротьби, важко порахувати. Однак, без сумніву, вони побували у багатьох найгарячіших точках: від фронтових міст до найближчих до передової. Деякі з цих населених пунктів, що бачили війну та страждання, Оксана тепер вважає майже рідними.

Як кардинально змінилися запити військових за майже 11 років війни? Чи вистачає сьогодні охочих підтримувати нашу армію? І що на фронті є найнеобхіднішим просто зараз? Напередодні Дня волонтера, Оксана Циганок поділилася своїм унікальним досвідом та баченням ситуації з Суспільним. Її розповідь — це не просто історія однієї людини, це свідчення незламності духу, важливості підтримки та глибокої відданості справі захисту України. Її волонтерський шлях, що почався з дрібниць, а згодом охопив критично важливі вантажі, показує, як одна людина може зробити величезний внесок у спільну перемогу. Вона розповіла про те, як важливо не зупинятися і продовжувати допомагати, адже кожен кілометр, кожна передана річ, кожен пройдений день — це крок до перемоги. Її досвід є цінним для розуміння потреб військових та важливості волонтерського руху. “Не купували лише літаки і танки” — це не просто фраза, це девіз, що відображає масштаби допомоги. Дізнайтеся більше про цю неймовірну історію.