|  24. 11. 2018

Щорічно Україна вшановує пам’ять мільйонів своїх синів і дочок, які стали жертвами страшних Голодоморів 1921-1923, 1932-1933 та 1946 років. Це дні глибокої скорботи за невинно убієнними, що відзначаються у четверту суботу листопада. У Білій Церкві, як і по всій країні, традиційно відбулися заходи, присвячені цій національній трагедії, що має статус геноциду українського народу.

Цього дня небайдужі мешканці Білої Церкви зібралися біля пам’ятника Тарасу Шевченку, щоб потім урочистою скорботною ходою пройти центральною вулицею міста до пам’ятного знака жертвам Голодомору. Це вже стало незмінною традицією, що символізує єдність громади у пам’яті про минуле та прагненні до світлого майбутнього.

Біля пам’ятного знака жертвам Голодомору відбувся зворушливий мітинг. Присутні згадували ті страшні часи, коли мільйони українців загинули через дії тогочасного уряду, який свідомо організував тотальну конфіскацію зерна та інших продовольчих запасів. Це був один із найбільших геноцидів в історії людства, вчинений без природних катаклізмів, засух чи воєнних дій. На родючій українській землі, яка раніше була “житницею континенту”, штучно створений голод забрав незліченну кількість життів.

Стратегія смертельного голоду коштувала Україні близько 4 мільйонів життів. Якщо врахувати ще й 6 мільйонів 122 тисячі потенційно ненароджених дітей, то загальні демографічні втрати сягають понад 10 мільйонів осіб. Лише на території сучасної Київщини було знищено понад 500 тисяч українських хліборобів та їхніх дітей. З них 166 тисяч жертв встановлено поіменно. Однак точну кількість померлих від голоду назвати досі неможливо. Свідчення тих, хто пережив Голодомор 1932-1933 років у Білій Церкві, допомогли встановити прізвища 108 мешканців, які померли лютою голодною смертю.

Під час пам’ятних заходів до присутніх звернувся міський голова Геннадій Дикий. Він підкреслив, що ми продовжуємо відкривати для себе нові сторінки історії тих жахливих років. “Хіба міг бути страшніший злочин, ніж примусити людей гинути від голоду? Змусити матір дивитися, як помирає її дитина. Змусити дітей дивитися, як помирають їхні батьки. Адже в ті роки насамперед гинули малі та літні люди. Це було планомірне знищення нас як українців, як нації. А потім на цій землі поставили пам’ятники катам і назвали їхніми іменами міста й вулиці – щоб люди пам’ятали: будете піднімати голову, зробимо так ще раз. На жаль, рівно сто років тому ми мали шанс стати незалежною державою, але ми його втратили. Переконаний, що цих злочинів не трапилося б, і українців було б значно більше. Тому мусимо пам’ятати, передавати нащадкам цю пам’ять, аби вони усвідомили: тільки вільний народ може бути щасливим у своїй державі, на своїй Богом даній землі. Вічна пам’ять тим, хто загинув у страшні роки Голодоморів, а нам всім – пам’ятати, пам’ятати і ще раз пам’ятати”, – наголосив міський голова.

Народний депутат України Хвича Мепарішвілі у своєму зверненні до білоцерківців зазначив, що XX століття стало періодом масового знищення людей на планеті, коли через тиранію гинув народ, який просто прагнув вільно жити. “Нам, як їхнім нащадкам, потрібно пам’ятати, говорити про це, і ми не маємо права більше допустити того, що було в XX столітті, коли за шматок хліба вбивали людей”, – підкреслив він.

Начальник управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації Ігор Подолянець наголосив, що Голодомор є національною трагедією, жахливим періодом, від якого не було порятунку нікому, і який не оминув жодного населеного пункту України. Він закликав вшанувати пам’ять всіх невинно убієнних, запаливши свічку пам’яті.

Під час заходу благочинний Білоцерківського району Української Православної Церкви Київського патріархату, настоятель парафії Покрова Божої Матері священик Микола Гопайнич провів панахиду за жертвами Голодоморів та політичних репресій в Україні, віддаючи данину поваги тим, хто загинув.

До пам’ятного знаку жертвам Голодоморів учасники заходу поклали колоски пшениці та живі квіти – символи життя та невмирущої пам’яті. Міський голова поклав до пам’ятного знаку горщик із пшеницею – на знак глибокої скорботи і пам’яті про тих, хто відійшов у вічність, так і не дочекавшись хлібної зернини, яка б врятувала життя.

Усі присутні мали змогу пригоститися короваєм та печивом – на згадку про тих, кому той шматочок хліба врятував би життя, хто не дочекався тієї малої крихти і, божеволіючи від голоду, жадав тільки її. Пам’ять мільйонів співвітчизників – невинних жертв Голодоморів та політичних репресій вшанували хвилиною мовчання. Було запалено свічки та лампадки, аби вони зігрівали душі тих, кого в 1922-му, 1933-му, 1946-му роках не відспівували, не оплакували, не поминали.

Тож долучіться і ви, шановні білоцерківці, до загальноукраїнської акції «Засвіти свічку», яка відбудеться 24 листопада о 16 годині, та вшануйте душі загиблих від голоду земляків.

По завершенню мітингу пам’яті всі бажаючі могли відвідати концерт Муніципальної академічної чоловічої хорової капели ім.Левка Ревуцького (головний диригент – Заслужений діяч мистецтв України Володимир Курач). Захід відбувся в Будинку органної та камерної музики за сприяння управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації.

У заході взяли участь: депутати Київської обласної та Білоцерківської міської рад, заступники міського голови, Митрополит Білоцерківський і Богуславський Української Православної Церкви Августин, представники структурних підрозділів та комунальних підприємств міської ради, громадськість, учнівська та студентська молодь міста, журналісти місцевих ЗМІ.

Напередодні Дня пам’яті жертв Голодоморів, 23 листопада, у Будинку органної та камерної музики відбувся концерт-реквієм «Колоски надій». Захід було організовано відділом культури і туризму міської ради.

Із концертною програмою виступили вихованці КЗ БМР «Білоцерківська школа мистецтв №1», які вшанували пам’ять про загиблих тематичними піснями та грою на музичних інструментах. У залі також була розташована виставка картин учнів школи класу «Образотворче мистецтво», роботи яких змальовували біль і сум тих часів.

У заході взяли участь учні та викладачі загальноосвітніх закладів міста, представники громадськості та журналісти місцевих ЗМІ.

23 листопада 2018 року у Білоцерківському міському територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) також підтримали Міжнародну акцію «Запали свічку пам’яті» та загальнодержавні жалобні заходи, покликані вшанувати всіх, хто безневинно загинув у 1932-1933 рр.

Під час заходу присутні могли ознайомитись з літературою про Голодомор. У програмі взяли участь аматорський хор «Берегиня», які відкрили захід піснею «Чуєш, брате мій» на слова Б.Лепкого. Клієнт терцентру Непотачева Г.К. поділилася своїми спогадами про голодомор, авторські вірші читали Н.С.Рудніцька, М.Т.Боровик, Т.І.Денисенко, В.І.Карась. Зворушливою ноткою було виконання організатором культурно-дозвіллєвої діяльності В.В.Невідомської пісні «Свіча» у супроводі учасників хору із палаючими свічками. Завершили захід учасники хору «Берегиня» молитвою за Україну М.Лисенка «Боже великий, єдиний», яку співали усі присутні в залі.

Фотогалерея