Ми зупиняємось на хвилину. Не для тиші – для пам’яті. Сьогодні ми присвячуємо час тим, хто віддав своє життя за свободу та незалежність України. Кожна мить тиші – це нагадування про їхню відвагу та жертовність. Нехай пам’ять про героїв живе вічно у наших серцях.

Щоб кожне серце згадало того, хто не повернувся. Кожне ім’я, кожна доля – це частина історії нашої країни. Ми пам’ятаємо їхні подвиги, їхню любов до України, їхню готовність боротися за світле майбутнє. Вони пішли, щоб ми могли жити. Їхня пам’ять – це наш обов’язок.

Щоб кожен подих відчув ціну сьогодення. Сьогодні ми вдячні за кожен день, за можливість бачити сонце, дихати повітрям, жити у вільній країні. Це – ціна, яку заплатили кращі сини та доньки України. Ми не маємо права забувати про це. Їхня смерть – це нагадування про те, що свобода не дається легко.

Мовчимо, бо слова – замалі. Іноді слова не можуть виразити глибину нашої скорботи, нашої вдячності, нашої поваги. Мовчання – це наша спільна молитва, наша данина пам’яті тим, хто віддав життя за Україну. У мовчанні ми відчуваємо єдність з тими, хто поділяє наш біль.

Пам’ятаємо, бо це – святе. Пам’ять про героїв – це святиня, яку ми повинні берегти та передавати з покоління в покоління. Ми маємо вчити наших дітей історії їхніх подвигів, щоб вони знали, якою ціною здобувається свобода. Тільки пам’ятаючи минуле, ми можемо будувати краще майбутнє.

Вічна шана тим, хто віддав життя за Україну. Ми завжди будемо пам’ятати їхні імена, їхні подвиги, їхню любов до України. Їхня жертовність – це приклад для нас усіх. Слава Україні! Героям слава!