🎨 «Ми не можемо зцілити рани, але іноді навіть коротка зустріч із кольором і пензлем здатна повернути людині внутрішнє світло. І це справжнє диво», – ділиться Ірина Грінько, майстриня петриківського розпису. Петриківський розпис, давній традиційний розпис Дніпровщини, досі передається від майстра до майстра, із покоління в покоління.

🫂 Оборона країни додала своїх реалій: художники тепер часто розписують військові обладунки, уламки ракет, проводять аукціони для підтримки фронту. Долучилися до Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», беруть участь у Днях спільнодії, проводять майстер-класи та арттерапію для військових. Вже понад 90 заходів охопили 1500 учасників.

Сьогодні я відвідала виставкову залу петриківського розпису. Майстри розповіли про свій арттерапевтичний досвід. Кажуть: найзворушливіша мить – коли у суворих і скептичних учнів виходить перший мазок пензлем і з’являється захоплена усмішка. Це означає, що цілюща сила традиції та мистецтва починає діяти. Петриківський розпис – це не просто техніка, це символ надії та відновлення.

Як вчасно й символічно, що Шевченківська премія – найвища творча відзнака України – цього року присуджена групі майстрів петриківського розпису. Рідне мистецтво підтримує і надихає країну в її найскладніші моменти, а країна вшановує і підтримує його. Мистецтво петриківського розпису відіграє важливу роль у психологічній підтримці та реабілітації.

Петриківський розпис – це унікальне явище української культури, що поєднує в собі глибокі традиції та сучасні потреби. Майстри петриківського розпису не лише зберігають давні техніки, але й адаптують їх до нових умов, використовуючи мистецтво для підтримки військових та цивільних. Їхні роботи надихають, дарують надію та сприяють психологічному відновленню. Завдяки їхній праці, петриківський розпис продовжує жити та розвиватися, несучи в світ красу та гармонію.