Ми пам’ятаємо. Ми чекаємо. Ми не втрачаємо надії…Сьогодні тисячі українських родин продовжують жити з невимовною болем і тривогою, очікуючи звісток про своїх рідних, які зникли безвісти під час війни. Це не просто очікування, це постійна мука, що виснажує серця і душі, але не ламає духу. Кожен день, кожна година приносить нові випробування, але разом з тим підтримує крихку надію на повернення. Ці люди – наші сини, дочки, батьки, матері, брати і сестри – віддали найцінніше, захищаючи Україну, і наш обов’язок – пам’ятати про кожного з них. Їхня відсутність, зниклі безвісти, залишає глибоку рану в серцях близьких, але ця рана також стає символом незламності та віри у перемогу.Пошук зниклих безвісти є одним з найскладніших і найважливіших завдань сьогодення. Це кропітка робота, що вимагає зусиль багатьох організацій та волонтерів, які невпинно працюють, щоб принести ясність і хоча б частину спокою у життя тисяч сімей військових. Ми розуміємо, що це очікування не вщухає з часом, а лише посилюється з кожним днем невизначеності. Тому так важливо не залишати ці родини наодинці з їхнім горем. Наша підтримка родин, які чекають на своїх зниклих безвісти, має бути всебічною – психологічною, інформаційною, соціальною. Це наш спільний обов’язок перед тими, хто поклав своє життя на вівтар свободи.Ми висловлюємо глибоку підтримку та співчуття кожній родині, що чекає. Ви не одні у цьому болю. Ваша надія – це наша спільна надія, наша колективна сила, що рухає нас вперед. Кожен український громадянин відчуває ваш біль і розділяє його. Ми віримо, що правда згодом відкриється, і що всі, хто зник безвісти, будуть знайдені. Ця віра є фундаментом нашої стійкості, нашої здатності протистояти викликам і виходити з них сильнішими. Нехай ця віра стане джерелом невичерпної енергії для всіх, хто продовжує чекати і сподіватися.Україна пам’ятає кожного свого героя. Наші захисники, які пішли на передову і не повернулися, завжди залишаться в наших серцях. Історія кожного зниклого безвісти – це частина великої історії боротьби за незалежність. Саме тому питання пошуку зниклих та підтримки їхніх родин є пріоритетом. Ми продовжуємо робити все можливе, щоб пролити світло на долі тих, чиє місцезнаходження досі невідоме. Ці зусилля є свідченням нашої поваги та вдячності до тих, хто став на захист Батьківщини. Ми повинні зробити все, щоб жодна сім’я, яка чекає на зниклих безвісти, не відчувала себе забутою.Віра в повернення і спільна праця дають нам силу пережити ці випробування. Україна цінує своїх синів і дочок. Підтримка родин, які чекають звісток, є символом єдності нашого народу. Ми завжди будемо поруч, допомагаючи пройти цей нелегкий шлях. Ця солідарність демонструє незламність українського духу.