Сьогодні, 5 жовтня 2025 року, виповнюється перша річниця від дня загибелі Героя України Олександра Степановича Лавриченка. Його життя трагічно обірвалося 5 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання. Олександр мужньо загинув в районі населеного пункту Першотравневе Ізюмського району Харківської області внаслідок ворожого обстрілу. Його жертовність у боротьбі за свободу України назавжди закарбується в наших серцях.

Бойовий шлях Олександра розпочався 26 лютого 2022 року, невдовзі після повномасштабного вторгнення. Він служив санітаром лікувального відділення медичної роти, демонструючи неабиякий професіоналізм та відвагу. Його вміння швидко орієнтуватися в складних ситуаціях та надавати кваліфіковану допомогу врятувало не одне життя. Олександр був досвідченим військовим, справжнім професіоналом своєї справи, але, на жаль, війна забирає найцінніших. Пам’ять про його самовідданість житиме вічно.

Смерть Героя залишила глибоку скорботу в серцях його рідних та близьких. Без сина залишилася мати, без чоловіка – дружина, без батька – діти, а без вірного товариша – друзі. Олександр пішов у вічність, але назавжди залишиться взірцем захисника рідної землі, відданого своїй країні до останнього подиху. Його подвиг є прикладом для наступних поколінь.

Олександра Лавриченка поховали з військовими почестями на Алеї Героїв міського кладовища №3. Це місце стало символом безсмертя тих, хто віддав найвищу жертву заради майбутнього України.

🙏 Зберігаймо пам’ять про наших Героїв у серцях, у споминах, у молитвах. Віддаємо їм шану і безмежну вдячність за їхню самовідданість та жертовність у священній місії звільнення рідної землі від ворожої окупації. Кожен загиблий воїн – це незворотна втрата для нації, і наш обов’язок – пам’ятати їхні імена та подвиги.

🙏 Вічна і світла пам’ять Олександру Лавриченку та всім, хто віддав життя за волю та незалежність України! Їхній подвиг надихає нас і надалі боротися за мирне майбутнє.

« повернутися