-
+ Kиїв
Новини Великодальницька ОТГ
Російські Злочини в Україні: Пам’ятаємо Бучу, Маріуполь, Оленівку
Ми пам’ятаємо, що зробили російські окупанти в Бучі, у Ягідному, у Маріуполі. Кожен бачить, що сталося з Бахмутом, Авдіївкою, Вугледаром та іншими містами і селами, які перетворилися на руїни. Російський прапор приносить лише руйнування. Ми не забули жодного удару. Ми пам’ятаємо знищення наших людей в Оленівці. Згадуємо тортури в «Ізоляції» в Донецьку, символі «руского міра». Могили звичайних людей – символ російської системи. Все це – рукотворні катастрофи, злочини російських окупантів. Ми не пробачимо злочинів, адже це означало б згоду з існуванням системи, що нищить людей. Ми захистимо Україну та відновимо справедливість, притягнувши Росію до відповідальності за цю війну.
Ми пам’ятаємо, що зробили російські окупанти в Бучі, у Ягідному, у Маріуполі. Кожен бачить, що сталося з Бахмутом, Авдіївкою, Вугледаром і багатьма іншими містами й селами, які фактично перестали існувати: там немає нічого, крім руїн, бо саме так приходить російський прапор. Ми пам’ятаємо кожен російський удар. Пам’ятаємо, як знищили наших людей – військовополонених – в Оленівці. Ми пам’ятаємо, як знущалися з людей в «Ізоляції» в Донецьку, у тюрмі, яка стала уособленням «руского міра». Одним із найбільших і найбільш промовистих символів російської системи й цієї російської війни проти України стали могили – могили звичайних людей у дворах їхніх будинків. Це ніколи не може забутися. Все це – рукотворні катастрофи, злочини не тільки російської держави, а й конкретних російських окупантів, кожен із яких має ім’я та прізвище.
Ми не пробачимо російських злочинів і цієї війни, бо пробачити – це означало б погодитися, що така система, як теперішня російська, нібито має право на існування й на розширення за рахунок інших народів – система, яка харчується людьми. Ми обов’язково захистимо Україну й обов’язково маємо відновити справедливість – Росія повинна відповідати за цю війну.
____
We remember what the Russian occupiers did in Bucha, Yahidne, and Mariupol. Everyone sees what happened to Bakhmut, Avdiivka, Vuhledar, and many other cities and villages that have virtually ceased to exist—they are nothing but ruins, because this is what comes with the Russian flag. We remember each Russian strike. We remember how they destroyed our people—prisoners of war—in Olenivka. We remember how people were tortured in “Izolyatsia” in Donetsk—a prison that became the embodiment of the “Russian World.” One of the most significant and most telling symbols of the Russian system and this Russian war against Ukraine is the graves—the graves of ordinary people in the yards of their own homes. This can never be forgotten. All of these are man-made catastrophes, committed not only by the Russian state but by specific Russian occupiers, each of whom has a name and a surname.
We will not forgive Russia’s crimes and this war, because to forgive would mean to agree that a system like the current Russian one—a system that feeds on people—supposedly has the right to exist and to expand at the expense of other nations. We will definitely defend Ukraine, and we must definitely restore justice—Russia must be held accountable for this war.
Ми пам’ятаємо, що зробили російські окупанти в Бучі, у Ягідному, у Маріуполі. Кожен бачить, що сталося з Бахмутом, Авдіївкою, Вугледаром і багатьма іншими містами й селами, які фактично перестали існувати: там немає нічого, крім руїн, бо саме так приходить російський прапор. Ми пам’ятаємо кожен російський удар. Пам’ятаємо, як знищили наших людей – військовополонених – в Оленівці. Ми пам’ятаємо, як знущалися з людей в «Ізоляції» в Донецьку, у тюрмі, яка стала уособленням «руского міра». Одним із найбільших і найбільш промовистих символів російської системи й цієї російської війни проти України стали могили – могили звичайних людей у дворах їхніх будинків. Це ніколи не може забутися. Все це – рукотворні катастрофи, злочини не тільки російської держави, а й конкретних російських окупантів, кожен із яких має ім’я та прізвище.
Ми не пробачимо російських злочинів і цієї війни, бо пробачити – це означало б погодитися, що така система, як теперішня російська, нібито має право на існування й на розширення за рахунок інших народів – система, яка харчується людьми. Ми обов’язково захистимо Україну й обов’язково маємо відновити справедливість – Росія повинна відповідати за цю війну.