Ми ніколи не забудемо злочини росії в Україні. Згадуємо Бучу, Ягідне, Маріуполь та інші міста, зруйновані російськими окупантами. Кожен з нас бачив, що сталося з Бахмутом, Авдіївкою, Вугледаром та багатьма іншими українськими містами й селами, які перетворилися на руїни. Саме такий «мир» приносить російський прапор. Ми пам’ятаємо кожен російський удар, кожну втрату. Пам’ятаємо знищення військовополонених в Оленівці. Пам’ятаємо тортури в «Ізоляції» в Донецьку, тюрмі, що стала символом «руского міра». Одним з найжахливіших символів російської системи та цієї війни стали могили мирних жителів у дворах їхніх домівок. Це ніколи не може бути забуто. Всі ці злочини – рукотворні катастрофи, скоєні не тільки російською державою, але й конкретними російськими окупантами, кожен з яких має ім’я та прізвище. Ці злочини проти людяності є свідченням жорстокості та безжальності російської агресії. Важливо пам’ятати та документувати ці події для майбутніх поколінь, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися. Ми повинні об’єднати зусилля, щоб притягнути винних до відповідальності та забезпечити справедливість для всіх жертв російської агресії. Міжнародна спільнота має продовжувати тиснути на росію, щоб вона відповіла за свої злочини. Ми не пробачимо російських злочинів і цієї війни, бо пробачити – це означало б погодитися, що система, подібна до теперішньої російської, має право на існування та розширення за рахунок інших народів – система, що харчується людьми. Ми обов’язково захистимо Україну й обов’язково відновимо справедливість – Росія повинна понести відповідальність за цю війну. Ми будемо боротися за нашу свободу і незалежність, за право жити у вільному та мирному світі. Ми ніколи не здамося і будемо стояти на захисті нашої землі та нашого народу. Пам’ять про ці події має служити нагадуванням про ціну миру та необхідність захисту цінностей, які ми цінуємо. Ми маємо зробити все можливе, щоб забезпечити, щоб ці злочини не залишилися безкарними, та щоб винні були притягнуті до відповідальності згідно з міжнародним правом. Наше майбутнє залежить від нашої здатності пам’ятати, вчитися та діяти. Ми повинні працювати разом, щоб побудувати світ, в якому пануватиме справедливість та мир для всіх.

Ми пам’ятаємо, що зробили російські окупанти в Бучі, у Ягідному, у Маріуполі. Кожен бачить, що сталося з Бахмутом, Авдіївкою, Вугледаром і багатьма іншими містами й селами, які фактично перестали існувати: там немає нічого, крім руїн, бо саме так приходить російський прапор. Ми пам’ятаємо кожен російський удар. Пам’ятаємо, як знищили наших людей – військовополонених – в Оленівці. Ми пам’ятаємо, як знущалися з людей в «Ізоляції» в Донецьку, у тюрмі, яка стала уособленням «руского міра». Одним із найбільших і найбільш промовистих символів російської системи й цієї російської війни проти України стали могили – могили звичайних людей у дворах їхніх будинків. Це ніколи не може забутися. Все це – рукотворні катастрофи, злочини не тільки російської держави, а й конкретних російських окупантів, кожен із яких має ім’я та прізвище.

Ми не пробачимо російських злочинів і цієї війни, бо пробачити – це означало б погодитися, що така система, як теперішня російська, нібито має право на існування й на розширення за рахунок інших народів – система, яка харчується людьми. Ми обов’язково захистимо Україну й обов’язково маємо відновити справедливість – Росія повинна відповідати за цю війну.

Ми пам’ятаємо, що зробили російські окупанти в Бучі, у Ягідному, у Маріуполі. Кожен бачить, що сталося з Бахмутом, Авдіївкою, Вугледаром і багатьма іншими містами й селами, які фактично перестали існувати: там немає нічого, крім руїн, бо саме так приходить російський прапор. Ми пам’ятаємо кожен російський удар. Пам’ятаємо, як знищили наших людей – військовополонених – в Оленівці. Ми пам’ятаємо, як знущалися з людей в «Ізоляції» в Донецьку, у тюрмі, яка стала уособленням «руского міра». Одним із найбільших і найбільш промовистих символів російської системи й цієї російської війни проти України стали могили – могили звичайних людей у дворах їхніх будинків. Це ніколи не може забутися. Все це – рукотворні катастрофи, злочини не тільки російської держави, а й конкретних російських окупантів, кожен із яких має ім’я та прізвище.

Ми не пробачимо російських злочинів і цієї війни, бо пробачити – це означало б погодитися, що така система, як теперішня російська, нібито має право на існування й на розширення за рахунок інших народів – система, яка харчується людьми. Ми обов’язково захистимо Україну й обов’язково маємо відновити справедливість – Росія повинна відповідати за цю війну.