«МИ ПРОЩАЄМОСЯ ІЗ ВОЛОДИМИРОМ – СВІТЛОМ НАШОЇ НАДІЇ»

– Ми зібралися тут, у тиші скорботи, щоб провести в останню путь нашого Героя – воїна Володимира. Його ім’я невипадкове. Це ім’я – хрестителя нашого народу князя, що приніс світло віри на нашу землю понад тисячу років тому. І от саме у цей день, коли ми згадуємо хрещення Руси-України, ми прощаємося із Володимиром, що став нашим Захисником, світлом нашої надії, – у своєму прощальному слові наголосив капелан 36-ої Конотопської шляхо-відновлювальна бригада ОТЕЦЬ СТЕПАН, – котрий проводив чин відспівування Захисника України ВОЛОДИМИРА ОЛЕКСАНДРОВИЧА БОНДАРЕНКА. – Коли князь Володимир прийняв хрещення у водах Дніпра, він не тільки обрав нову віру, він відкрив нашому народу шлях до духовного життя, до гідності, до братньої любові.

Так само і сьогоднішній Володимир, наш Герой, обрав шлях правди і самопожертви. Шлях, який веде через біль, але приносить свободу іншим.

Він не просив слави, не прагнув війни. Він просто був тим, хто підставив плече, коли темрява хотіла вкотре хотіла обняти нашу землю. «Немає більшої любові, ніж крім любові, хто душу поклав за друзів своїх», – каже святе Євангеліє.

І сьогодні ці слова мають обличчя – обличчя Володимира. Його шлях став зерном, що впало у землю, а не вмерло. Воно проросте у нашій пам’яті, у нашій свободі, у нових поколіннях українців, які говоритимуть: ми вистояли, бо хтось віддав усе.

Його жертва, як нове хрещення нашого народу у вогні. Але цей вогонь не спалює – він очищає. Ми сумуємо, ми плачемо, але разом із цим благословляємо дорогу його душі. Нехай ангели зустрінуть його з хоругвами, нехай Бог прийме його в обійми, а ми не забудьмо його ніколи. Бо хрещення це завжди вибір! І Володимир зробив його. Він залишив нам не лише приклад, а й завіт: любити, боротись і не зраджувати себе….

На траурній церемонії, що відбулася на Алеї Героїв військового сектору, секретар Буринської міської ради Володимир ПИСАНИЙ звернувся до численної кількості тих, хто прийшов провести Героя:

– У скорботі схиляємся за загиблим воїном, Захисником Бондаренком Володимир Олександровичем, який героїчно загинув 31 липня 2024 року на донецькому напрямку. Він навіки залишився вірний військовій присязі і народу України. Від міської ради, від усієї Буринщини хочу висловити щирі співчуття дружині Тамарі Олександрівні, сину Богдану, усім рідним і, хто знав Володимира Олександровича. А знали Володимира Олександровича, як людину честі, справедливу людину. Людину, яка хотіла жити, людину, яка уміла жити, людину, яка будувала життя. А ще він був людиною високої відповідальності: коли треба було стати на захист нашої держави, на захист усіх нас, воїн Володимир зробив це. Тож пам’ятаємо його як світлу людину, пам’ятаємо його вічно.
Урочисту церемонію складання Державного Прапора здійснив побратим воїна Анатолій ВАРАВА, котрий передав жовто-блакитне знамено дружині Тамарі Олександрівні на вічне зберігання.

Поховали Володимира Бондаренка на Алеї Героїв із військовими почестями, гідними ще одного нашого Героя. Героя-Захисника.