🇺🇦 Щодня ми згадуємо та дякуємо українським захисникам, які віддали своє життя за Україну. Їхній подвиг назавжди в наших серцях.
🕯 Сьогодні, через сім років, ми вшановуємо пам’ять Оцабери Олександра Аркадійовича, воїна, який став символом мужності та відваги.
Олександр народився 23 липня 1989 року в селі Гурівці. Його життєвий шлях – приклад безмежної відданості Україні.
Він проходив військову службу за контрактом у 13-му окремому аеромобільному батальйоні 95-ї окремої аеромобільної бригади (військова частина А1910, місто Житомир), а потім перевівся до 307-го окремого батальйону радіоелектронної боротьби 8-го армійського корпусу (військова частина А0804, місто Бердичів Житомирської області). Після служби у війську, він звільнився у запас, але його серце завжди було з Україною.
Певний час працював в Державній пенітенціарній службі України в Житомирській області. Це був час мирної праці, але війна внесла свої корективи.
У березні 2014 року Олександра мобілізували до лав Збройних Сил України, де він став на захист рідної землі. З літа 2014 року він брав активну участь в антитерористичній операції на Сході України, демонструючи неймовірну мужність у боях під Попасною та за Дебальцеве. Його героїзм та самовідданість вражають.
23 грудня 2014 року Олександр отримав осколкове поранення правого плеча під час обстрілу російсько-терористичними угрупованнями позицій українських військових поблизу міста Дебальцеве Донецької області. Після лікування та реабілітації, він повернувся в зону проведення антитерористичної операції 27 січня 2015 року. У березні 2015 року його було звільнено у запас.
З 11 грудня 2015 року Олександр знову проходив військову службу за контрактом в лавах Збройних Сил України. З осені 2016 року він знову брав участь в антитерористичній операції на Сході України, продовжуючи боротися за свободу України.
11 листопада 2016 року, близько 7:00, Олександр загинув від мінно-осколкового поранення, підірвавшись на фугасі за 350 м від взводного опорного пункту, під час розвідки в районі Торецька (Донецька область). Його смерть стала великою втратою для всіх, хто його знав.
Олександра поховано на кладовищі села Панасівка. Його подвиг назавжди залишиться у пам’яті українського народу.
У Воїна залишилися дружина та двоє синів, для яких він був не лише батьком, а й героєм. Ми завжди пам’ятатимемо подвиг та самопожертву нашого Захисника. Низький уклін та співчуття родині.
Слава Україні! Героям Слава!
