Національний перелік нематеріальної культурної спадщини поповнився унікальною традицією випікання та дарування обрядових різдвяних пряників на Слобожанщині. Ця спадщина охоплює громади Полтавської, Сумської та Харківської областей, об’єднані спільною історико-культурною спадщиною, схожою рецептурою, технологіями приготування, формами, декором та символікою. Обрядові пряники готуються один раз на рік, у період різдвяних свят, переважно в колі родини, друзів чи сусідів.

Ці колоритні пряники мають свої локальні назви: «панянки», «барині», «баришні», «коники», «вершники», «пташки» та інші. На Полтавщині, зокрема в Котелевській селищній громаді, різдвяну випічку знають як «панянки». Її виготовляють із пісного тіста, прикрашають кольоровою глазур’ю та загортають у торбинки для колядників. Перед випіканням «панянки» набувають рожевого відтінку завдяки буряковому соку, а потім їх оздоблюють білою глазур’ю, створюючи традиційні «завитушки» — характерні візерунки. Форми для цих пряників — жерстяні, розміром від 20 до 60 см, виготовлені вручну.

На Сумщині, в Охтирському районі, різдвяні пряники називають «панянки», «барині», «коники». Декор створюється «намазочкою» з крохмалю й борошна, доповненою білою, зеленою чи жовтою глазур’ю. Розпис може бути довільним: контури, спіралі, хвильки, квіти. Розміри «панянок» також вражають — деякі сягають 60 см.

У Богодухівському районі на Харківщині загальна назва випічки — пряники, хоча найчастіше їх називають «коники», «коні», «баришні», «барині», «панянки». Також тут випікають півників, зірочок та інші форми. Основний елемент декору — завитки, а процес розмальовування називають «квітчати», «мережити». Розміри пряників варіюються від 15 до 40 см.