Особи, зниклі безвісти за особливих обставин, визначаються як особи, які зникли у зв’язку зі збройним конфліктом, воєнними діями або тимчасовою окупацією. Їхній правовий статус регулюється Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 12.07.2018 № 2505-VIII (далі — Закон № 2505).

Роботодавець не бере участі в подальшому процесі пошуку військовослужбовця, зниклого безвісти.

Згідно з частиною 3 статті 119 КЗпП, за працівниками, призваними (прийнятими) на військову службу під час особливого періоду, зберігаються місце роботи і посада до закінчення цього періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби.

Набуття військовослужбовцем статусу особи, зниклої безвісти, не скасовує гарантій, передбачених частиною 3 статті 119 КЗпП.

Ці гарантії мають бути збережені роботодавцем на строк, визначений частиною 5 статті 119 КЗпП:

— до дня, наступного за днем взяття військовослужбовця-працівника на військовий облік у ТЦК після звільнення з військової служби, якщо він з’явиться після визнання його безвісно відсутнім; або

— до дня оголошення судом працівника померлим.

Припинення трудового договору можливе на підставі пункту 8² частини 1 статті 36 КЗпП, у зв’язку з визнанням працівника судом безвісно відсутнім або оголошенням його померлим.

Важливо розрізняти два правових статуси особи, зниклої безвісти, та два способи їх набуття — за рішенням суду та через внесення відомостей до Реєстру зниклих безвісти (роз’яснення Мін’юсту від 24.05.2024 – https://minjust.gov.ua/news/ministry/viznannya-osobi-bezvisno-vidsutnoyu-ta-nabuttya-statusu-osobi-znikloi-bezvisti-v-chomu-riznitsya). Особа, зникла безвісти, та особа, визнана безвісно відсутньою, — це різні поняття.

У статті 119 КЗпП йдеться про осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Цей статус особа набуває з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (див. статтю 4 Закону № 2505).

Військовослужбовець вважається зниклим безвісти, навіть якщо побратими свідчать про його ймовірну загибель, але немає можливості забрати тіло через активні бойові дії (роз’яснення Координаційного штабу з питань поводження з полоненими).

Якщо роботодавець отримав копію сповіщення від ТЦК про зникнення мобілізованого працівника безвісти, він продовжує зберігати за ним місце роботи і посаду.

Отримання сповіщення не є підставою для припинення трудового договору з працівником згідно з пунктом 8² частини 1 статті 36 КЗпП або на інших підставах, визначених КЗпП. Аналогічний висновок міститься у роз’ясненні НАДС від 03.04.2023 № 164-р/з.

У табелі обліку робочого часу дні відсутності мобілізованого працівника зазвичай позначають кодом «ІН» (22) — інший невідпрацьований час, передбачений законодавством.

У Д1 Податкового розрахунку відображайте мобілізованого працівника як особу, яка перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, вказуючи кількість календарних днів у трудових відносинах у графі 14.

Тільки після визнання працівника судом безвісно відсутнім або оголошення його померлим, припинення трудових відносин стає можливим на підставі пункту 8² частини 1 статті 36 КЗпП.

Головний державний інспектор відділу з питань праці Управління інспекційної діяльності у Чернігівській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Тетяна Черняк

« повернутися