Війна в Україні забрала безліч життів, залишивши невимовний біль у серцях рідних. Щодня українська земля омивається кров’ю та сльозами, підтримувана мужністю тих, хто віддає найцінніше – своє життя за свободу та незалежність Батьківщини.

Сьогодні, 24 серпня, у День Незалежності України, ми вшановуємо пам’ять Володимира Олександровича Остафійчука, який героїчно загинув два роки тому, захищаючи суверенітет країни від російських загарбників.

Володимир Остафійчук народився 4 вересня 1993 року в селі Цибулеве. Після закінчення Цибулівської школи здобув освіту помічника машиніста електровоза у Жмеринському вищому професійному училищі. У 2017-2019 роках проходив строкову військову службу, після якої працював за спеціальністю.

У травні 2020 року Володимир Остафійчук прийняв доленосне рішення – підписав контракт із Збройними Силами України, обравши шлях захисника Вітчизни.

Він був турботливим сином, люблячим братом та надійним другом. Володимир Остафійчук, як вірний син України, не міг залишатися осторонь, коли ворог нищив його землю та забирав життя невинних.

День за днем, крок за кроком, наш Герой незламно йшов шляхом відважного Воїна. Для ворогів він був грізною силою, а для бойових побратимів – справжнім Братом, на якого завжди можна було покластися.

Володимир Остафійчук зустрів повномасштабне вторгнення на передових позиціях. Він служив водієм зенітно-ракетних військ Збройних Сил України (військова частина А1232), його взвод сумлінно виконував бойові завдання, захищаючи побратимів.

24 серпня 2023 року, в День Незалежності, поблизу Курахового на Донеччині, солдат Володимир Остафійчук прийняв свій останній бій. Він загинув від осколкового поранення, віддавши життя за свою країну.

Володимир мав багато планів на майбутнє, мріяв про довге і щасливе життя, але жорстока війна відібрала у нього цю можливість, а в нас – його.

Захисника України поховали 28 серпня 2023 року на його батьківщині, у селі Цибулеве, з усіма військовими почестями.

Минає два роки від дня загибелі Володимира Остафійчука, але біль втрати не вщухає. Кожен захисник – це син своєї Матері-України, яка страждає, але продовжує боротися за майбутнє своїх дітей.

У цей день згадаємо Володимира Остафійчука добрим словом, щирою молитвою та запаленою свічкою. Світла пам’ять про нашого Героя назавжди залишиться в наших серцях.

Герої не вмирають!

« повернутися