Сьогодні, в день першої річниці загибелі, ми згадуємо мужнього Сина Монастирищини, Василя Юрійовича Бойченка. Його життя, як незгасне світло, продовжує жити в серцях тих, хто пам’ятає його самопожертву. Василь був тим світлом, що йшло заради нас крізь полум’я війни, а тепер став Янголом, який оберігає нас під мирним небом рідної землі.

Народившись 14 січня 2001 року, Василь виростав у люблячій родині. Змалку він був нерозлучний зі своїм старшим братом Андрієм, вони завжди підтримували один одного. Початкову освіту здобував у Княжекриницькому закладі, а вже у 2014 році його шлях проліг до Навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею ім. Івана Богуна.

У 2016 році Василь продовжив навчання у Київському військовому ліцеї ім. Івана Богуна, а з 2018 року його вишкіл проходив у Військовій академії Одеси. Життя внесло свої корективи: через широкомасштабне вторгнення ворога, Василь достроково закінчив академію. 5 березня 2022 року він був направлений на військову службу до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, де виконував бойові завдання поблизу Ізюма.

Молодий військовий, Василь Бойченко, з надлюдською хоробрістю виконував накази, незважаючи на жахи війни. Щодня він бачив смерть, але материнські молитви оберігали його. Кожен бій був випробуванням, але Василь, керований вірою та Богом, залишався незламним. Навіть поранення, отримане 9 квітня 2022 року під час запеклих боїв, не зупинило його. Одужавши, він знову став у стрій, аби звільнити Україну.

Василь Бойченко брав участь у найгарячіших точках війни, визволяючи населені пункти на Харківщині та Донеччині, стримуючи ворожі наступи. Його людські якості, військовий талант та мотивація врятували життя мільйонам. За свою звитягу Василь був нагороджений численними відзнаками: Орденом Богдана Хмельницького ІІІ та ІІ ступенів, нагрудними знаками «Знак пошани», «Сталевий хрест», «Срібний хрест», а також отримав іменний пістолет.

Останній бій капітана Василя Бойченка, командира 4 десантно-штурмової роти, відбувся 9 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Погребки Курської області. Внаслідок влучання FPV дрону в автомобіль, його молоде серце зупинилося на чужій землі. Йому навіки 23 роки, але його справа живе. Він навіки наш Герой.

Захисника поховали 12 вересня 2024 року на його рідній землі. Пізніше його ім’я було увіковічено на Алеї Слави Героїв Монастирищини, а 22 квітня 2024 року відкрили меморіальну дошку. 27 березня 2025 року батьки отримали орден Богдана Хмельницького І ступеня, яким посмертно нагородили їх сина. 26 серпня цього року Василю Бойченку посмертно присвоїли звання «Почесний громадянин Монастирищенської міської територіальної громади».

Сьогодні, в річницю його загибелі, ми вшановуємо пам’ять про Воїна Василя щирою молитвою, добрими словами та квітами, покладеними до місця його вічного спочинку. Щирі співчуття родині та близьким Героя. Легких хмаринок тобі, Герою! Спочивай з миром! Ти назавжди залишишся в наших серцях!

Слава навіки Герою!!!

« повернутися