Нашого доброго, хороброго забрали Небеса. Його земна боротьба за свободу, рідну країну, землю скінчилась назавжди. Володимир Костянтинович Несенець ще донедавна був звичайним сільським чоловіком, трудівником, у нього була сім’я, дорослі, але в татових очах, ще зовсім маленькі діти. Він будував плани і поступово втілював їх. Загалом, був як усі, але це було донедавна, до того, як він став на захист України – як став Героєм! Своїм вчинком Володимир змінив свою долю і долю мільйонів. У нерівній боротьбі за волю і життя українців – поліг смертю Хоробрих, рятуючи безневинних.

Володимир Несенець – навіки наш Герой…

Народився Володимир 8 серпня 1971 року в селі Лукашівка, де й минули його дитячі та шкільні роки. Після закінчення школи, у 1988 році, вступив до Монастирищенського професійно-технічного училища №25 (нині – ДНЗ «Монастирищенський професійний ліцей), де здобув спеціальність тракториста-механізатора. У 1989 році був призваний на строкову військову службу.

Повернувшись із армії, влаштувався на роботу у місцевий колгосп трактористом. Згодом одружився на коханій Валентині. Разом із дружиною ростили та виховували дітей, разом переживали важку втрату, намагалися впоратись із непоправним, неминучим болем. Але ніколи не відвертались одне від одного. Як життя не ламало, намагались бути міцними опорами одне для одного та фундаментом сили й любові для дітей. З 2006 року наш Герой працював завідувачем складу у одній з приватних фірм Києва.

Володимир був щирим, привітним, завжди усміхненим, намагався кожному допомогти та кожного підтримати. Та доля була несправедливою до нього. За його добро вона наносила йому невиліковні шрами, але він вперто залишався собою – Людиною слова та честі. Тож, коли Ненька-Україна покликала свого хороброго Сина, наш Герой, обійнявши рідних, пішов боронити рідний край, пообіцявши повернутись. З 19 січня 2023 року Володимир Несенець мужньо виконував свій військовий обов’язок. Служив у відділенні підвозу боєприпасів взводу забезпечення 1 самохідного артилерійського дивізіону 32-ї окремої механізованої Сталевої бригади водієм.

13 липня 2025 року під час виконання чергового бойового завдання з захисту територіальної цілісності України в районі населеного пункту Покровськ Донецької області наш Герой загинув смертю хоробрих.

Сьогодні, 18 липня, по встеленій квітами дорозі, наш мужній Воїн, наш нескорений Захисник навіки повернувся Янголом до рідного дому «на щиті». Зі сльозами на очах і невимовним болем, почуттям важкої втрати земляки навколішки, тримаючи в руках державну символіку, зустрічали «живим коридором» свого хороброго Героя.

Рідні, побратими, друзі, знайомі, військовослужбовці та волонтери, священнослужителі, представники влади та мешканці громади прийшли віддати останню шану мужньому Захиснику.

Поховали солдата Володимира Несенця з усіма військовими почестями під звуки трикратного військового салюту на лукашівському кладовищі. Військові вручили рідним Державний Прапор, як символ України, якій вірно служив Володимир.

Всією громадою розділяємо горе рідних і той невимовний біль, який неможливо витримати… Нехай світлі спогади про Володимира зігрівають і зцілюють ваші душі та додають сил.

Доземно вклоняємось за подвиг земного життя, Герою, за мужність і відвагу, за святу любов до Неньки-України. Твій слід назавжди закарбований у наших серцях, у серцях усіх майбутніх поколінь. Світла Тобі пам’ять і слава!

Ворог отримає заслужену кару за кожне забране життя і за кожну українську сльозинку. Вони будуть суворо покарані за тебе, наш Герою, і за кожного нашого Захисника.

Адже ми не чинили зла, були занадто добрими, жили, працювали, будували та надіялись, що лютий сусід все ж опритомніє і до нього повернеться здоровий глузд. Але, на жаль… Жадібність, бажання всевладдя та решта огидних задумів у цих бридких, кровожерливих недолюдей занадто глибоко укорінились і їх вже не вилікувати, не змінити. Вони вмиваються кров’ю безневинних, ніби святою водою, та думають, що житимуть вічно. Але вічними будуть лише їхні муки. За всі злодіяння та беззаконня їх судитимуть і на цьому світі, і на тому.

Смерть ворогам!

Слава Героям!

« повернутися