Другий день поспіль приспущені наші прапори. Другий день поспіль Монастирищина вмивається гіркими сльозами за своїми Синами. Чи бачив світ більшого болю, ніж сьогодні переживає згорьована мати? Сльози, відчай, біль, спустошеність, злість і ненависть! Це те, що відчуває кожен з нас. Знищується народ. Гине наша молодь! Наша надія, опора, майбутнє, цвіт нації – одне за одним йдуть від нас на Небеса… Йдуть Героями, проявивши надлюдську мужність і хоробрість, захищаючи Неньку-Україну, довівши, що Вкраїна – понад усе!

Сьогодні до Небесного Війська ми проводжали ще такого юного, але водночас неймовірно хороброго хлопця-Героя – Дениса Сергійовича Козиренка. Денис міг обрати інший шлях, але обрав шлях Воїна. Адже в його венах текла кров свободи. Він був Вільною Людиною і прагнув дихати повітрям вільної країни. Вірив у майбутнє свого народу і мріяв про відродження тієї могутньої, сильної, квітучої Неньки-України. Вірив і гартував свою віру боротьбою, до останнього подиху гартував.

Народився Денис Козиренко 6 квітня 2005 року на Житомирщині. Згодом разом із матусею Аллою Володимирівною та старшою сестричкою Дарією переїхали жити до бабусі з дідусем на Монастирищину, в село Владиславчик. Навчався в Княжиківській школі, закінчивши яку вступив до професійного училища для здобуття професії механіка. Але, натомість, здобув іншу професію – старшого стрільця, підписавши 30 травня 2024 року контракт із 355-м навчальним механізованим полком. Після навчання приєднався до 3 відділення спеціального призначення 1 взводу спеціального призначення 2 роти спеціального призначення військової частини А4219.

Ось так, на ІІІ-му курсі навчання 19-річний хлопчина покинув розмірене студентське цивільне життя і став військовослужбовцем, Воїном-Захисником. Він став Героєм і за своїми невеликими плечима беріг весь український народ від російських загарбників. Коли кулі над головою свистіли, коли земля під ногами горіла – він стояв, за кожного з нас, за Вкраїну свою, щоб буйно квіт матусин сад, щоб були цілі міста і села, щоб дзвінко лунали дитячі голоси. І втому, страх до себе Денис не підпускав, бо зло потрібно було зупинити! Війні, яка тривала більшу половину його життя, необхідно було покласти кінець. Він прагнув помститись за брата, за кожного українця, повернути своє – мир Україні та вийти з цієї війни Переможцем!

Та, на жаль, російські покидьки безжально вбили нашого Героя. 12 серпня 2024 року при виконанні завдання з недопущенню просування противника поблизу населеного пункту Красногорівки Донецької області в результаті атаки ворожого безпілотного літального апарата зв’язок із Денисом зник. У наших серцях до останнього жевріла надія, що живий. Та то була його душа, його вільна душа, що здіймалася до неба і із-за хмар, шукаючи стежину до рідного дому, де мама, безтурботне дитинство і життя, сповнене мрій.

Цілий рік наш Хоробрий вважався зниклим безвісти. Цілий рік його мужнє ім’я розносив донецький вітер полями, селами, містами, намагаючись прошепотіти, де він… Нещодавно, після проведеної ДНК експертизи, встановлено, що Денис Козиренко загинув того серпневого дня.

Сьогодні наш Нескорений повернувся додому «на щиті». Його кортеж неквапливо, востаннє проїхав містом і селами громади. Неквапливо, по встеленій квітами дорозі, повз місця, де пройшло його дитинство, повз людей, що навколішки з прапорами в руках зустрічали свого Героя.

Рідні, друзі, знайомі, військовослужбовці та волонтери, священнослужителі, представники влади та мешканці громади прийшли віддати останню шану мужньому Захиснику.

Поховали солдата Дениса Козиренка з усіма військовими почестями під звуки трикратного військового салюту на владиславчинському кладовищі. Військові вручили рідним Державний Прапор, як символ України, якій вірно служив Денис.

Всією громадою розділяємо горе рідних і той невимовний біль, який неможливо витримати… На колінах дякуємо Денису за те, що ми тут, бо він разом з побратимами зупиняли те безмежне російське зло. Немає прощення окупантам за те горе, яке вони несуть українським сім’ям.

Вічна пам’ять і слава Герою Денису Козиренку!

Герої не вмирають!

« повернутися