Захід «Моє село – краплинка України», який відбувся 29 червня у рамках масштабного «проєкту Спадок», став більше, ніж просто святкуванням. Це була справжня “сільська культурна терапія”, що дала змогу присутнім відчути глибокий зв’язок з предками, навіть без сучасних технологій. Проєкт «Спадок» – це не про суху археологію минулого, а про живе коріння, на якому тримається наше суспільство. Це нагадування про те, що міцна основа роду підтримує дерево навіть тоді, коли буревій війни зриває листя, погрожуючи нашому існуванню. Ця культурна спадщина є нашим незламним фундаментом.

Сільський клуб перетворився на живий музей, де кожен гість мав змогу доторкнутися до віків, розглядаючи справжні, давні вишиванки – барвисті, зі змістом. Кожне село представляло власну унікальну історію, неповторний характер і особливий кольоровий код, ніби демонструючи цілу гілку родоводу. Ці місцеві традиції є свідченням багатої історії Підгородянського округу. На виставці були представлені предмети побуту, що розповідали про повсякденне життя наших предків, їхні заняття та вірування, доповнюючи картину минулого.

Хоча на святі був і концерт, душа присутніх співала не лише під впливом мелодій. Душа говорила про глибоку пам’ять громади. Ми пам’ятаємо тих, хто сьогодні тримає не мікрофон, а зброю, хто захищає рідну землю, на якій віками вишивалися ці чудові рушники. У залі була вшанована пам’ять загиблих хвилиною мовчання – мовчання, яке іноді лунає голосніше за найпроникливіші промови, підкреслюючи цінність нашої спадщини та боротьби за неї.

Замість надмірного пафосу, на заході панувала щира вдячність. Секретар міської ради Христина Сорока звернулася до присутніх від імені міського голови Сергія Насалика, висловивши подяку. Вона подякувала за те, що люди не просто живуть, а живуть зі змістом, не віддаючи своє коріння під “бульдозер модерну”, а передають дітям не лише сучасні технології, а й цінну родову пам’ять, зберігаючи традиції села. Це є яскравим прикладом того, як зберігається справжня сільська спадщина.

Адже якщо дерево роду не цвіте, то це не проблема клімату, а питання належного догляду. І Підгородянський округ доводить, що вміє доглядати за своїм корінням. Він його поливає, пильнує та підживлює непересічними традиціями та мелодійними піснями. Такі історії сіл формують нашу національну ідентичність і є фундаментом для майбутніх поколінь.

Таким чином, за цими усмішками, захопливими концертами та розкішними вишивками стоїть велика місія: навчитися чути та розуміти мову села. Бо ця мова не зникає. Вона продовжує жити, допоки є ті, хто готовий її слухати та передавати наступним поколінням, зберігаючи нашу цінну культурну спадщину. Цей захід став важливим кроком у збереженні місцевих традицій і зміцненні пам’яті громади.