З наближенням дати виведення МКС з експлуатації, виникає цілком логічне запитання: чи буде перехід до нових космічних станцій безперебійним, і чи не виникне прогалина у безперервній присутності людини на орбіті? Досвід, набутий під час функціонування Міжнародної космічної станції, зокрема у підтримці систем життєзабезпечення, реагуванні на надзвичайні ситуації та проведенні тривалих космічних місій, є неоціненним. Ці навички стануть фундаментальною основою для майбутніх амбітних досліджень Місяця та Марса.

Яка стратегія переходу NASA?

Замість того, щоб будувати ще одну державну дослідницьку лабораторію, NASA активно залучає приватний сектор до реалізації своєї програми “Комерційні низькоорбітальні пункти призначення”. Головна мета цієї ініціативи – створити конкурентний ринок, на якому приватні компанії зможуть проєктувати, будувати та експлуатувати власні космічні станції. У цій моделі NASA виступатиме як клієнт, який оплачує послуги з проведення досліджень та використання часу екіпажу. Ця стратегія вже довела свою ефективність у розвитку комерційних вантажних та пасажирських перевезень до МКС.

За даними видання Daily Galaxy, наразі кілька компаній активно змагаються за лідерство у цій новій сфері. Компанія Axiom Space, наприклад, розробляє модулі, які спочатку будуть приєднані до Міжнародної космічної станції, а згодом стануть основою для їхньої власної незалежної станції. Проєкт “Orbital Reef”, розроблений Blue Origin та Sierra Space, позиціонується як універсальна платформа для досліджень, виробництва та космічного туризму. Starlab, спільний проєкт Voyager Space та Airbus, має на меті надання передових лабораторних можливостей. Крім того, компанія VAST також досліджує концепції космічних станцій, орієнтованих на наукові дослідження та виробництво в космосі.

Виклики через будівництво нових станцій

Експерти наголошують, що експлуатація космічних станцій вимагає значно більше, ніж просто успішний запуск нових модулів. Майбутні космічні апарати повинні забезпечувати надійні системи життєзабезпечення, безпечні системи стикування, ефективний захист від космічної радіації та гарантувати довгострокову придатність для проживання екіпажу. Крім того, нові проєкти повинні демонструвати фінансову стійкість на ринку, який досі не був повністю протестований поза рамками державних контрактів. Технічні затримки або перевищення бюджету можуть суттєво сповільнити прогрес, збільшуючи ризик виникнення прогалини після виведення МКС з експлуатації.

Історія надає нам важливий урок: після падіння станції “Скайлаб” у 1979 році, минув значний проміжок часу, перш ніж Міжнародна космічна станція розпочала свою роботу. Подібна перерва після 2030 року може серйозно вплинути на безперервність наукових досліджень та послабити міжнародне співробітництво у сфері космонавтики. Хоча комерційні станції обіцяють значну гнучкість та інноваційність, немає стовідсоткової гарантії, що вони будуть повністю готові до експлуатації вчасно.

Як раніше повідомляв УНІАН, астрономи виявили рідкісний “хрест Ейнштейна”, який вказував на масивний ореол темної матерії. Також були представлені найчіткіші ознаки ймовірного існування життя на Марсі, що наближає людство до розуміння історії Червоної планети.

Вас також можуть зацікавити новини: