Міжнародний день корінних народів світу — це важлива нагода привернути увагу до становища корінних народів України, зокрема в окупованому Криму. Ця дата дозволяє зосередити суспільну та міжнародну увагу на процесах, які росія намагається приховати: репресії, знищення культури та мови, русифікація. РФ послідовно витісняє національне питання, просуваючи наратив про “єдиний російський народ”. Саме 9 серпня важливо говорити про громадян, які чинять спротив в окупації та потребують підтримки.

20 лютого 2014 року росія розпочала тимчасову окупацію Криму, легітимізуючи свої дії через нелегітимний “референдум” 16 березня, що був засуджений Генеральною Асамблеєю ООН (резолюція 68/262).

Утиски української та кримськотатарської ідентичності в Криму мають глибоке коріння, починаючи від Російської імперії та радянської доби з її політикою русифікації, перейменуванням населених пунктів та витісненням рідних мов. З 2014 року ці процеси стали ще агресивнішими. Корінні народи України стикаються з порушеннями прав: окупаційна адміністрація використовує російське законодавство для придушення інакодумства, депортує українців і кримських татар. Системне витіснення національних ідентичностей призводить до знищення культурної спадщини, перейменування топонімів та привласнення культурних об’єктів. Мілітаризація Криму та екологічна деградація погіршують умови життя.

Цього дня важливо висвітлювати такі теми:
• Системні репресії проти корінних народів України:
Окупаційна влада здійснює політичні переслідування, фабрикує справи проти активістів, журналістів і релігійних діячів. Затримання, катування, викрадення стали реальністю. Реальні історії жертв показують масштаби насильства.

• Культурна асиміляція і русифікація:
Під виглядом “захисту традицій” росія витісняє кримськотатарську, караїмську та кримчацьку ідентичності. Освітні програми переписуються, українська та кримськотатарська мови витіснені з навчальних закладів, національні символи маргіналізуються.

• Знищення культурної спадщини:
Після окупації росія цілеспрямовано нищить культурну спадщину під виглядом “реставрації”. Прикладом є Ханський палац у Бахчисараї, де сучасні матеріали пошкодили автентичні конструкції. Музей Лесі Українки в Ялті було реорганізовано, українську експозицію ліквідовано. Херсонес Таврійський перетворено на політичний інструмент з новими амфітеатрами та музеєм, що просуває російський наратив. Ці дії порушують міжнародне право, адже держава-окупант зобов’язана охороняти культурні цінності.

• Мілітаризація півострова:
Крим перетворено на військову базу з розміщенням додаткових об’єктів окупаційних військ та техніки. Мілітарний контроль, тиск на військовозобов’язаних та “військово-патріотичне виховання” спрямовані на залучення місцевого населення до агресивної війни проти України.

• Спротив і гідність:
Попри тиск, корінні народи України зберігають мову, традиції, створюють культурні простори та освітні ініціативи. Рухи спротиву, такі як “Жовта Стрічка”, “Кримські бойові чайки”, “АТЕШ”, “Зла Мавка”, поширюють листівки, збирають дані про окупантів та документують порушення прав. Тисячі мешканців Криму, включаючи кримських татар, захищають Україну зі зброєю в руках у ЗСУ та добровольчих батальйонах.

Станом на 23 червня 2025 року щонайменше 220 осіб, зокрема 133 кримські татари, ув’язнені через політично вмотивовані переслідування в Криму, звинувачені у “тероризмі” чи “екстремізмі”. Ці репресії спрямовані на придушення опору та витіснення корінного народу.

Зафіксовано щонайменше 1472 справи за статтею 20.3.3 КпАП рф про “дискредитацію збройних сил рф”, з яких 1340 вже завершилися вироками. Майже кожна друга особа, що зазнає переслідувань за проукраїнську позицію в Криму — жінка.