🙏 «Між небом і землею»: акція на підтримку родин зниклих безвісти та вшанування полеглих Воїнів

У День пам’яті загиблих Захисників, які віддали життя за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, ми схиляємо голови у скорботі та вдячності перед світлою пам’яттю наших Героїв. Вони боролися, аби майбутні покоління жили під мирним небом у власній державі, говорили рідною мовою та творили власну історію. Це наша спільна пам’ять і наш обов’язок.

29 серпня 2014 року стало одним із найтрагічніших днів російсько-української війни – вихід українських Воїнів з оточення під Іловайськом. Трагічний «зелений коридор» через соняшникові поля, що мав стати шляхом до порятунку, перетворився на дорогу смерті через підступне порушення домовленостей ворогом. Ця подія назавжди закарбувалася в історії.

Загибель Захисника – це непоправна втрата для родини, громади та всієї України. Це біль, що назавжди залишається у серці близьких, і водночас велична жертва заради свободи. Але існує й поняття «зниклий безвісти». Для родини це невизначеність, щоденне чекання, постійна надія й виснажлива тривога. Це стан «між небом і землею», де боротьба за віру не припиняється.

Саме для рідних, що живуть між надією і тривогою, на центральній площі міста пройшла акція «Між небом і землею». Вона була присвячена Міжнародному дню зниклих безвісти, ставши черговим болючим нагадуванням про наших Воїнів, які досі не повернулися додому. Тут зібралися рідні полеглих Героїв, сім’ї Захисників, доля яких досі невідома, керівництво громади та небайдужі люди, щоб висловити свою підтримку тим, хто живе у постійному очікуванні й надії.

Захід розпочався з покладання квітів до куточку пам’яті полеглих Героїв-земляків у КЗ «Центр культури та дозвілля». Зворушливими були виступи міського голови Лариси Осадчук, Володимира Вахромєєва, який повернувся з ворожого полону, вважаючись безвісти зниклим. Також виступали рідні зниклих безвісти та гості з Бахмача. Усіх їх об’єднує невизначеність, тривога та надія на повернення рідних. Учасники акцентували на важливості збереження віри й надії на звістку про всіх, чиї долі ще не розкриті. Це очікування сповнене болю, яке тримається на вірі й любові, що не дозволяє втратити надію.

Особливою частиною заходу став патріотичний забіг «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України». Це щорічна ініціатива, що має на меті вшанувати пам’ять полеглих Захисників, підтримати родини військових та привернути увагу громадськості до долі зниклих безвісти. У Борзні на забіг зареєструвалося 30 учасників, серед яких – жителі громади, ветерани війни та молодь. Кожен крок цього забігу – це молитва за Захисників, свідчення єдності та віри в те, що Герої завжди живі у пам’яті народу.

Маршрут забігу проліг вулицею Шевченка, потім учасники фінішували біля флагштоку з Державним Прапором України. Цей символічний маршрут нагадує про шлях, який пройшли наші Воїни.

Також у старостинських округах громади відбулися заходи із покладанням квітів до меморіальних дошок та могил полеглих Захисників – тих, чиї імена навіки закарбувані в історії України та пам’яті вдячних поколінь. Це наша шана та повага.

Схилімо голови перед усіма, хто віддав своє життя за незалежність України, і перед тими, чия доля досі невідома. Їхній подвиг – наш обов’язок пам’ятати, а їхні імена – наша свята спадщина. Родини, які щодня живуть у болісному очікуванні звістки про своїх рідних, є прикладом сили, мужності й безмежної віри. Пам’ять про полеглих Героїв і надія на повернення зниклих безвісти тримає нас усіх, як невидимий оберіг. Україна бореться не лише за землю, а й за кожну долю, за кожне життя, за правду й справедливість.