Мій позивний – «Лють», і я хочу розповісти свою історію. Я родом з Гребінок, що у Білоцерківському районі. До 2022 року я працював в охороні, тому добре володію зброєю і готовий до рукопашного бою. Коли почалося повномасштабне вторгнення в лютому 2022-го, ми з батьком одразу ж вступили до лав ТрО. Нашим завданням було охороняти рідну Гребінківщину: ми патрулювали вулиці, несли службу на блокпостах. Тоді багато хто думав, що росіяни намагатимуться оточити Київ, тому ми серйозно готувалися до оборони. Але, на щастя, цього не сталося. Згодом ми з ТрО перейшли до ЗСУ, пройшли навчання в «учєбці» в Десні і були розподілені по різних бригадах. Мене направили до 66 ОМБр, де я став кулеметником. Мій перший бій відбувся під Новомихайлівкою, саме тоді розпочиналася «харківська операція». Спочатку ми тримали оборону, а потім перейшли у наступ! Попереду йшли десантники, а ми за ними зачищали територію. Ми пройшли Ізюм, а потім нас перекинули на Донеччину: Коровій яр, Шандриголове, Лиман, Терни… Ми так швидко просувалися вперед, що я вірив, що за місяць дійдемо до російського кордону! Але біля Кремінної росіяни міцно закріпилися і тримають оборону до сьогодні. Бої були надзвичайно важкими, але мене дивом оминало лихо, поки ми не дісталися Макіївки. Там разом з нами штурмували селище спецпризначенці з Головного управління розвідки. Вони діяли окремо і в певний момент швидко розійшлися по правому флангу і пішли вперед. Ми, слідуючи за ними, мали приєднатися до зачистки. Але раптово почався обстріл! Міни вибухали зовсім поруч, і ми розбіглися, ховаючись у погребах та коморах. Проте, отримавши команду, ми знову рушили вперед. Я з кулеметом прикривав рух своєї роти вздовж двох вулиць. Росіяни відступали, а ми вирівнювали фланги і за підтримки ГУРівців знищували ворожі позиції! І тут знову міни! Я впав біля зруйнованого паркану і, на адреналіні, проповз ще метрів десять. Спробував підвестися, але знепритомнів. Отямився я вже в машині. Спочатку не міг зрозуміти, куди мене везуть, але згодом усвідомив, що моя права нога якось дивно бовтається. Спробував її вирівняти і знову втратив свідомість… Зараз у моєму коліні стоять два імпланти, і моя війна перейшла в паперову форму. Я служу в Білоцерківському РТЦК та СП. А мій батько досі на передовій! Бере участь у штурмах і надсилає мені фото з побратимами! Нещодавно надіслав відео, де вони співають козацькі пісні! Справжні герої! Вірю, що ми переможемо! #тцк #герої #мобілізація #Батьківщина