Договір довічного утримання (догляду) та спадковий договір – це два важливі юридичні інструменти, що дозволяють передати майно та забезпечити ваші інтереси у майбутньому. Вони мають багато спільного, але між ними існують суттєві відмінності, які варто враховувати при виборі оптимального варіанту.

Розглянемо детально кожен з цих договорів, щоб ви могли прийняти обґрунтоване рішення.

Договір довічного утримання (догляду)

Згідно з главою 57 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс), договір довічного утримання (догляду) – це угода, за якою одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житло, квартиру або їх частини, інше нерухоме майно або рухоме майно значної вартості. Взамін набувач бере на себе зобов’язання забезпечувати відчужувача утриманням та/або доглядом протягом всього його життя.

Відчужувачем може бути фізична особа будь-якого віку та стану здоров’я. Набувачем може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа. Якщо набувачів декілька, вони стають співвласниками майна на праві спільної сумісної власності. Обов’язок набувачів перед відчужувачем є солідарним. Цей договір може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

Майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, в тому числі майно подружжя, може бути відчужене за договором довічного утримання (догляду). У випадку смерті одного із співвласників, обсяг зобов’язань набувача зменшується відповідно.

Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, договір може бути укладено після визначення частки цього співвласника або визначення порядку користування майном.

Договір визначає всі види матеріального забезпечення та догляду, які набувач має надавати відчужувачу. Набувач може бути зобов’язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом. В цьому випадку має бути чітко визначено частину помешкання, в якій відчужувач має право проживати.

До смерті відчужувача набувач не має права продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором, укладати щодо нього заставу, або передавати його іншій особі. На майно, передане набувачу, не може бути звернено стягнення протягом життя відчужувача.

Матеріальне забезпечення, яке надається щомісячно, підлягає грошовій оцінці та індексації у порядку, встановленому законом.

Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Нотаріус накладає заборону відчуження майна, про що робиться запис у договорі.

Спадковий договір

Відповідно до глави 90 Кодексу, спадковий договір – це угода, за якою одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і у разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Набувач може бути зобов’язаний виконати певну дію майнового або немайнового характеру до чи після відкриття спадщини.

Відчужувачем може бути подружжя, один з подружжя або інша особа. Набувачем може бути фізична або юридична особа.

Предметом договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також особисте майно будь-кого з подружжя.

Спадковим договором можна передбачити, що у разі смерті одного з подружжя, спадок переходить до другого, а потім – до набувача.

Заповіт, складений відчужувачем щодо майна, зазначеного у спадковому договорі, є недійсним.

Відчужувач може призначити особу для контролю за виконанням спадкового договору після його смерті.

Спадковий договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Нотаріус реєструє його у Спадковому реєстрі. На майно накладається заборона відчуження. Якщо майно підлягає державній реєстрації, нотаріус зазначає необхідність реєстрації права власності після смерті відчужувача.

При посвідченні спадкового договору правила забезпечення реалізації права купівлі частки у спільній частковій власності не застосовуються.

Договори довічного утримання та спадкові договори, предметом яких є земельні ділянки сільськогосподарського призначення, посвідчуються лише у разі відчуження на користь певних родичів. Це не стосується земельних ділянок несільськогосподарських угідь та земельних ділянок для садівництва.

Основні відмінності між цими правочинами

1. Основна відмінність полягає у моменті переходу права власності на майно.

Набувач за спадковим договором набуває право власності після смерті відчужувача. За договором довічного утримання право власності виникає з моменту нотаріального посвідчення або державної реєстрації (для нерухомості).

2. За договором довічного утримання відчужувач отримує щомісячне матеріальне забезпечення, що не є обов’язковим за спадковим договором.

3. Набувач зобов’язаний поховати відчужувача у разі смерті, навіть якщо це не передбачено договором довічного утримання. За спадковим договором такий обов’язок виникає, якщо це вказано у правочині.

4. Спадковий договір припиняє дію зі смертю набувача. За договором довічного утримання, обов’язки набувача переходять до його спадкоємців, яким перейшло право власності на майно. У разі відмови спадкоємців, майно може повернутися відчужувачу.

За інформацією Урядового порталу