Оксана Денисюк — одна з тих, хто щоранку сідає за кермо тролейбуса у Житомирі. Понад 12 років вона працює водійкою електротранспорту.

«Життя склалося так, що довелося змінювати професію. Спочатку прийшла на підприємство як кондукторка, а згодом почала придивлятися до водіїв, як вони працюють, як керують. Коли оголосили набір на навчання, я вирішила спробувати. І добре, що все вийшло», — розповідає Оксана.

Шлях до керма електротранспорту був незвичайним. Оксана почала свою кар’єру на підприємстві як кондукторка, що дало їй можливість зсередини побачити всю систему роботи громадського транспорту. Саме тоді, спостерігаючи за водіями, їхньою майстерністю та відповідальністю, вона відчула, що ця професія вабить її. Коли з’явилася можливість пройти навчання на водія тролейбуса, Оксана не вагаючись скористалася нею. Її рішучість та наполегливість були винагороджені – вона успішно освоїла нову справу, ставши справжнім професіоналом.

Прокидатися Оксані доводиться задовго до того, як більшість житомирян прокинеться – часто о четвертій ранку. Але для неї це не тягар, а особлива мить. Найулюбленіший момент дня, за її словами, – це саме ранковий виїзд на маршрут, коли місто ще спить, а вулиці порожні.

«Я люблю їхати вранці, коли ще пусте місто. Тиша, простір і тільки ти з тролейбусом. От тоді й розумієш, наскільки тобі це подобається», — додає водійка.

Цей час дозволяє їй зосередитися на дорозі, відчути зв’язок із машиною та підготуватися до насиченого дня.

Професія водія тролейбуса у Житомирі, як і в будь-якому іншому місті, вимагає надзвичайної уваги та багатозадачності. За словами Оксани, потрібно одночасно слідкувати за дорожньою обстановкою, постійно контролювати контактну мережу над головою, яка є джерелом живлення для електротранспорту, і, що найважливіше, відповідати за безпеку сотень пасажирів, які щодня довіряють їй своє життя. Кожна поїздка – це виклик, який потребує концентрації та швидкого реагування на будь-які непередбачувані ситуації.

Щодня Оксана зустрічає різних людей, стикається з різними ситуаціями на дорозі. Але незмінним залишається її відданість професії та прагнення забезпечити комфортну та безпечну поїздку для кожного. Робота водія тролейбуса – це не просто керування машиною, це постійна взаємодія з містом та його мешканцями. Її приклад надихає та показує, що жінка може бути успішною в будь-якій, навіть традиційно “чоловічій” професії. Історія Оксани Денисюк є яскравим підтвердженням того, що любов до своєї справи перетворює звичайну роботу на справжнє покликання.