НАВІКИ В НАШІЙ ПАМ’ЯТІ: ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНОЇ ДОШКИ ГЕРОЮ ОЛЕГУ КОФАНУ

3 квітня у селі Голубівка відбулося відкриття меморіальної дошки на честь Олега Кофана – мужнього захисника України, який віддав своє життя за її незалежність. Цей захід став символом глибокої шани та пам’яті про героя, чия самовідданість та відвага назавжди залишаться в серцях українців.

Олег Кофан народився у 1981 році в Казахстані. У дитинстві він разом із матір’ю та братами переїхав до України, де його виховували бабуся та дідусь. Тут він зростав, навчався, формувався як особистість. Здобувши освіту плодоовочівника-бухгалтера, Олег пройшов строкову службу в армії, після чого повернувся до мирного життя, сповненого планів та мрій.

Він був людиною з великим серцем – доброзичливим, відповідальним, душею будь-якої компанії. Олег завжди був готовий прийти на допомогу, підтримати у важку хвилину. У 2004 році він створив сім’ю, одружившись з Вірою. Став люблячим чоловіком та турботливим батьком двох дітей. Незважаючи на роботу в Києві, він знаходив час для сім’ї, даруючи їм свою любов та підтримку.

З початком війни на сході України у 2015 році Олег Кофан не залишився осторонь. Він став до лав захисників, демонструючи свою громадянську позицію та відданість Батьківщині. А з 24 лютого 2022 року, коли російські війська розпочали повномасштабне вторгнення, він одним із перших взявся за зброю, воюючи у найгарячіших точках, захищаючи рідну землю від ворога.

6 квітня 2022 року під час важких боїв Олег Кофан зник безвісти. Два роки його рідні та близькі сподівалися на диво, молилися та вірили у його повернення. У 2024 році тіло Олега було знайдено, і з почестями поховано на Алеї Слави у місті Бар. Його подвиг – це приклад неймовірної мужності та самопожертви.

Олег Кофан назавжди залишиться в пам’яті як справжній воїн, вірний друг, люблячий батько, який до останнього подиху вірив у Перемогу України. Його слова, сповнені глибокого сенсу – «Хто, як не я?» – стали не просто висловом, а закликом для кожного, хто продовжує боротьбу за свободу та незалежність нашої країни. Олег віддав найцінніше – своє життя – щоб ми могли жити у вільній Україні. Його подвиг житиме вічно у наших серцях та в історії України.