Четвертий рік пекучого болю і щоденної боротьби за життя. Війна ставить свої вимоги… Розлука довга і болюча. Битва кривава, не на життя. На смерть. Бо за плечима Синів – Жінка… Мати… І линуть до небес їхні стражденні душі.

Незліченні хрести, прапори над могилами тих, хто повернувся на щиті додому… Горе, образа і печаль не відпустять і не стануть меншими для родини, бо на білому світі скінчився земний шлях єдиного сина.

Згурівська громада в жалобі. Навіки до рідного дому повернувся воїн Збройних сил України, згурівчанин Богдан Богданович СМІЛЯНИН. Повернувся, аби навіки спочити у рідній землі.

Богдан був не просто воїном – він був нашим земляком, нашим другом, люблячим сином. Він мріяв повернутися додому, доглянути в старості батьків, одружитися, виховати дітей, будувати мирне життя. Та не судилося …

Клята війна безжально обірвала молоде життя. Навіки 27…

Нехай добрий, світлий спомин про мужнього захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав і любив нашого Героя. Сумуємо разом із вами, низько схиляємо голови в скорботі!

Спочивай з миром, воїне!

« повернутися