# **Навіки 20… Навіки в строю…**

30 серпня 2024 року виповнюється рік відтоді, як став до лав Небесного війська юний шполянин Влад Буковецький. Сьогодні його могилу відвідали в.о. міського голови ***Олег Кошовий ***та керуюча справам виконавчого комітету ***Тетяна Герус. ***Вони вшанували пам’ять мужнього молодого воїна хвилиною мовчання, поклали квіти до його могили, а також висловили співчуття родині та близьким.

***Буковецький Владислав Олександрович*** народився 6 серпня 2003 року. Навчався у Шполянському ліцеї № 2 з 15.01.2014 по 06.06.2018 року (з 5-го по 9-й клас).

Під час навчання зарекомендував себе як старанний та уважний учень, мав хорошу зорову пам’ять. Виявляв образне та творче мислення. Мав схильність до вивчення біології та географії.

«Ваш син загинув, виконуючи бойове завдання… Ці страшні слова розбили моє материнське серце… Клята війна забрала у мене найдорожче — мою кровиночку, мою надію і опору. Він так хотів жити! Будував плани на майбутнє, мріяв одружитися… 24 серпня, у День Незалежності, перед поїздкою на бойову позицію освідчився у коханні й подарував каблучку нареченій… Я здогадувалася про наміри сина, потайки готувалася до весілля… Нестерпно боляче усвідомлювати, що його мрії вже ніколи не здійсняться…» — крізь сльози говорить мама Влада ***Світлана Клімашевська***.

Зі спогадів класного керівника ***Валентини Криворучко***:

«Владислав був дуже доброю дитиною. Бувало, принесе цукерочку чи яблучко і пропонує всім, щоб пригощалися. Його візитівкою завжди була щира посмішка та весела вдача. Ніколи не конфліктував, завжди знаходив спільну мову з ровесниками. Одягався скромно, але завжди був охайним, доглянутим. До виконання доручень ставився сумлінно, брав участь у суспільно корисних справах, незважаючи на власний час. Був товариським, стриманим, хоч інколи й потрапляв під негативний вплив однолітків. Завжди з розумінням вислуховував справедливу критику, був наполегливим в усуненні своїх недоліків, реально оцінював власні можливості, обираючи завдання й справи собі під силу. Також Влад з повагою ставився до вчителів та людей літнього віку».

***Тетяна Бабенко***, учителька Шполянського ліцею №3, згадує Владислава так:

«Хлопець ріс турботливим, щирим, завжди із усмішкою на обличчі. Постійно кудись поспішав, обожнював проводити час із друзями. Як і всі хлопці, любив грати у футбол, умів швидко зібрати «дворову компанію», швидкий, спритний, йому подобалося відчуття азарту, дух змагань. Він дуже любив свого молодшого брата, завжди був поруч із ним, підтримував його і піклувався про нього. «Дєня, ну куди ти знову пішов без мене?» — часто лунало на весь двір. Літніми вечорами катав молодшого братика на велосипеді, а з часом навчив його самостійно їздити. Тоді вже вдвох наввипередки мчали вуличками міста.

Назавжди у пам’яті залишиться той день, коли прийшла страшна звістка: «Молодий військовий Владислав Олександрович Буковецький загинув 30 серпня під час виконання бойових завдань на Донеччині». Тоді немов усе завмерло… Люта війна відібрала у нас щирого, дотепного, такого веселого та завжди усміхненого хлопця. Владислав був добрим, завжди поспішав на допомогу сусідам: то важкі сумки допоможе занести старенькій бабусі на четвертий поверх, то до магазину збігає по хліб, а то вже біжить до аптеки, комусь по ліки».

***Вікторія Коршок***, подруга дитинства та юності, ділиться своїми спогадами про Владислава:

«Ми з Владом познайомилися ще у 2003, коли народилися з різницею у 6 днів. Наших мам об’єднала одна палата, а нас — наші мами. Він за знаком зодіаку Лев, і якщо маленький Владик був спокійною, часом сором’язливою дитиною, то, вирісши, сповна проявив закладений астрологією характер. І наполегливе рішення стати захисником цьому підтвердження.

За кілька місяців до загибелі, було помітно, як його бойовий настрій змінився: втома і те, що він побачив за свої короткі 20 років, дали про себе знати. Війна його дуже змінила. Владик, якого я знала з 2003 р., легкодухий, у 2023 р. був змушений стати войовничим, стійким і витривалим. Це було потрібно, щоб вистояти перед ворогом, щоб іти напролом! І хоч тіло його вже рік під землею, душа точно лишилась у серці і пам’яті кожного, кого він любив і хто любив його!»

Спочивай з янголами, відважний молодий воїне!

Вічна слава тобі, юний Герою!