З глибоким сумом Колодяжненська громада прощається зі своїм Героєм, Захисником України Петром Анатолійовичем Жуком. Його життя, сповнене планів та мрій, трагічно обірвалося на війні. Серце відважного воїна перестало битися 05 жовтня 2025 року. Сьогодні, 09 жовтня, Петро Жук востаннє повернувся на свою малу батьківщину, до села Волошки, де громада зібралася, аби віддати йому останню шану та провести в останню путь.

Петро Жук був не лише Героєм, що захищав Батьківщину, а й люблячим сином, чоловіком, батьком, добрим односельчанином та другом. Його втрата невимовно болюча для родини: дружини Дарини, яка в червні цього року подарувала йому синочка Владислава, мами Галини, батька Анатолія, бабусі Віри Андронівни. Петро з дитинства виховувався в оселі бабусі, яка вклала в нього багато любові та турботи. Односельчани згадують його як спокійного, працьовитого хлопця, який любив спілкування з друзями та захоплювався спортом. Класний керівник Руслана Володимирівна відзначала його старанність у навчанні та любов до праці, що спонукала його вступити до професійно-технічного училища.

Після строкової служби в армії, яка завершилася напередодні повномасштабного вторгнення, Петро Жук був мобілізований у квітні 2022 року. Він без вагань присвятив найцінніші роки свого життя захисту України. Молодший сержант Петро Жук служив командиром відділення технічного обслуговування автомобільної техніки на Харківщині. Трагічна загибель настала 05 жовтня 2025 року поблизу населеного пункту Благодатівка Куп’янського району. Ворожий дрон влучив у пікап, де перебував Герой, під час виконання бойового завдання.

Незважаючи на військову службу, Петро встиг створити сім’ю. Він познайомився з майбутньою дружиною Дариною через Інтернет, їхні стосунки швидко розвивалися. Вони одружилися під час його відпустки, планували відсвяткувати другу річницю шлюбу у листопаді. На жаль, цій мрії не судилося здійснитися. Петро так і не зміг побачити свого новонародженого синочка Владислава, який з’явився на світ у червні. Це був його останній, найщасливіший візит додому.

Громада зустріла свого Героя «на щиті» з квітами та сльозами скорботи. Сонце, що сяяло на чистому небі, ніби проводжало світлу душу Петра до Небесного Воїнства.

Словами неможливо втішити невимовний біль рідних і близьких. Але сьогодні громада об’єдналася, аби підтримати їх і віддати шану Захиснику України. Сільський голова Віталій Кашик висловив щирі співчуття родині. Він згадав свою останню зустріч з Петром на Сході, його сповнені життя та оптимізму очі. Голова громади наголосив, що мрія кожного – бачити своїх Героїв живими, але кожен розуміє, що зупинити ворога – це обов’язок військових, аби захистити мирне життя. Петро Жук свідомо обрав цей шлях, захищаючи сім’ю, батьківщину та Україну. Його подвиг заслуговує найвищої шани. Низький уклін. Герої не вмирають!

• Прощання з Героєм розпочалося біля його рідного дому, продовжилося заупокійною службою біля місцевого храму. Петро Жук був похований на місцевому кладовищі з усіма військовими та релігійними почестями. Вічна пам’ять і слава Захиснику України!

« повернутися